Дякую Вам, докторе Стогній. Для мене - честь бути тут сьогодні і відвідати вашу країну. Я пишався зустріччю з Президентом та пані Ющенко під час їх історичного візиту до Вашингтона минулого місяця. Я гордий тим, що перебуваю в Україні, щоб зміцніти співробітництво наших двох країн в галузі енергетичної та ядерної безпеки. Я гордий ще й тому, що багато з нас у Сполучених Штатах вбачають чимало спільного між подіями, що сталися тут цієї минулої зими, і Американською революцією 1776 року.

В обох випадках, на мою думку, захоплюючим є не так те, чого революції досягли – хоча це важливо – а те перспективне майбутнє, яке запропонували революції народам наших двох країн.

Два з чвертю століття по тому як наша країна скинула кайдани іноземного керування, американці продовжують святкувати ту подію, як найважливішу в нашій історії, тому що посіяні нею свобода і воля дали жнива незліченних благ.

Президент Буш і всі американці мають сподівання, що подібні блага прийдуть в цей регіон внаслідок героїчних подій Різдва 2004 року і що, через сторіччя історики оглядатимуться на цей момент, як на визначальний момент в українській історії.

Президент Буш попросив мене приїхати в Україну тому, що в нас є спільні зв’язки, які ми сподіваємось зміцніти, і тому, що є подібності між нашою країною і усіма країнами цього регіону. Головними з них, видається, є спільні з нашими енергетичні й економічні виклики в нашому крокуванні у ХХІ століття.

Найближчі десятиліття обіцяють бути захоплюючими для цього регіону. Демократія стає панівною, економіка зростає, і завдяки зростаючому потоку каспійської нафти на світові ринки Україна й інші країни мають можливість для збільшення добробуту тому, що є перспектива більшої енергетичної незалежності. Але багаті можливості не повинні затуляти існування серйозних енергетичних проблем, що вимальовуються в ці найближчі десятиліття. Ці проблеми стоять не тільки перед вашою країною, чи моєю, а перед кожною країною на планеті, що зацікавлена в економічному розвитку, у поліпшенні життя своїх громадян, у зростанні рівня життя.

Поява країн з вільною економікою у поєднанні з доступністю запасів енергії призвели до вражаючого економічного зростання по всій планеті. Ми є свідками цього в Азії – особливо в Китаї і Індії – і в нас є великі надії щодо Центральної і Південної Америки, Африки і Євразії. І ми бачимо разюче зростання в країнах цього регіону, в таких, як Україна. Глобальний економічний розвиток є благом для всіх людей. Але з благом світового економічного зростання наступає відповідний стрибок у світовому попиті на енергію.

В наш час світ споживає 82 мільйони барелей нафти щодня, і світові нафтові ринки намагаються надати цей об’єм. Наші експерти очікують, що ця цифра виросте на 50 відсотків протягом наступних двадцяти років. Вдумайтеся -- у 2025 році світ споживатиме 120 мільйонів барелей нафти щодня.

Ми всі чули приказку, що енергетика - це кров будь-якої економіки. Нафта, газ та електрика є життєво важливими для країни, яка функціонує та росте. Для будь-якої країни економічний та соціальній добробут залежать від безпечних, доступних та надійних запасів енергії. Таким чином, стає цілком ясно, що питання енергетичної безпеки є не лише питанням економічної безпеки, але й національної безпеки.

Отже, у світі, де очікується такий сильний стрибок енергетичних потреб, що можна зробити для того, щоб забезпечити цю безпеку? На перший погляд, на це питання є проста відповідь - для того, щоб гарантувати енергетичну безпеку, країна повинна підтримувати різноманітність пального з різних джерел. На мій погляд, для країни нераціонально ставати надто залежною від одного виду пального або ж від одного постачальника. Такі дії -- це перший крок до економічних ускладнень, політичної нестабільності, або обох цих явищ водночас.

Різноманітність видів палива та джерел є очевидною відповіддю, проте, звісно, її не так легко втілити. Досягнення різноманіття джерел постачання -- це тривала, складна робота, яка включає дипломатію та вимагає інвестицій. Різноманіття джерел енергопостачання вимагає подорожей світом, пошуків постачальників та заохочення досліджень. Скажімо, вчорашнє відкриття нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан стало кульмінацією багатьох років праці та переговорів багатьох сторін, багатьох країн, і сприятиме покращенню загальної енергетичної безпеки та ринкової стабільності. Я дуже пишаюся тим, що мій уряд брав участь у проекті спорудження нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан. Наша участь у ньому -- це лише один з багатьох кроків, які ми робимо задля забезпечення нашого енергетичного майбутнього.

Ми намагаємося диверсифікувати наші джерела традиційних джерел енергії, таких як нафта та газ, заохочуючи внутрішні видобутки, як це зробив Президент Буш своєю пропозицією дозволити нафтогазові розробки у незначних частинах Арктичного національного заповідника дикої природи у штаті Аляска. Ми шукаємо шляхи збільшення нашого імпорту скрапленого природного газу та сподіваємось на співпрацю з потенційними постачальниками з Росії, Австралії, Африки та Карибських островів, а також з Близького Сходу.

Проте для задоволення наших енергетичних потреб, що зростають, ми розглядаємо не лише традиційні джерела, але й нові енергоджерела майбутнього. Ключі до нових джерел енергії, водночас ефективних та екологічно чистих, із зменшеним впливом на парниковий ефект, тримає в руках технологія. Для прикладу, ми інвестуємо значні суми у технології водневих паливних елементів, намагаючись трансформувати наш автомобільний сектор та зменшити нашу залежність від нафти. Ми продовжуємо дослідження нового покоління ядерної енергії, яке буде здатне безпечно надати енергію для домівок та для потреб бізнесу з нульовими викидами в атмосферу. Ми досліджуємо нові технології, які знешкоджуватимуть забруднюючі агенти та парникові викиди від використання вугілля, що дозволить нам використовувати це паливо у екологічно чистий спосіб. Ми заохочуємо збереження навколишнього середовища та досліджуємо такі джерела енергії, як вітер та сонячна енергія. Також ми робимо кроки до оновлення нашої енергетичної інфраструктури, яка старіє, щоб ефективніше доставляти енергію та запобігти майбутнім масовим відключенням електроенергії.

Жодне з цих зусиль окремо не може вирішити наші енергетичні проблеми. Проте усі разом вони створюють комплексний план, який, як ми відчуваємо, підвищить рівень безпеки та стабільності на десятиліття вперед. Я заохочую всіх вас вдатися до таких самих засобів у ваших країнах, і разом з нами розробляти та втілювати ці нові технології у світовому масштабі.

Як багато з вас знають, Президент Буш та Президент Ющенко погодилися минулого місяця про співпрацю у енергетичному секторі. Президент Буш дуже відповідально ставиться до допомоги Україні у збільшенні її енергетичної незалежності, диверсифікації її енерго-торгівлі та реструктуризації її енергетичного сектору у міцнішу частину економіки країни. Це одна з причин мого візиту до України.

Проте, якщо дозволите, я хотів би сказати, що на кону зараз стоїть більше, ніж усе вищезгадане. Врешті-решт, найкращий шлях до енергетичної безпеки та незалежності - це шлях свободи. Президент Буш обрав поширення світла свободи головною метою свого перебування на посаді Президента. Після свого призначення на другий термін Президент Буш зазначив, що “виживання свободи в нашій країні все більше залежить від успіху свободи в інших країнах. Мир у нашому світі можливий лише через поширення свободи у цілому світі.” Також він додав, дуже вдало, як на мою думку: “Протягом поколінь ми наголошували на важливості самоврядування, оскільки ніхто не створений бути паном, і ніхто не заслуговує на долю раба. Просування цих ідеалів є тим завданням, яке створило нашу націю. Це почесне досягнення наших батьків. Тепер це нагальна вимога нашої національної безпеки, і це покликання нашого часу.”

Президент постійно та акцентовано говорить про основи, які гарантують людську свободу та підтримують успішні демократії: свободу слова, свободу зібрання, вільну економіку, незалежну судову систему, верховенство закону та свободу віросповідання. Як відкривають для себе багато країн у цьому регіоні, свобода є ключем до прогресу, стабільності та процвітання у світі ХХІ-го століття. А вільні ринки, вільна економіка, підприємництво, регуляторна стабільність та верховенство закону є основними умовами росту добробуту. Успішний діловий клімат природним чином приваблює інвестиції у розвиток ресурсів, розвиток цілої економіки та, зрештою, зростання та покращення ситуації у цілому суспільстві.

Таким був досвід моєї країни. Незважаючи на всі проблеми, які зараз стоять перед Америкою -- скажімо, нашу залежність від імпорту нафти -- Сполучені Штати досі обіймають одну з найпотужніших енергетичних позицій у цілому світі. Частково це завдячує нашій політиці пошуку різноманіття джерел енергії та постачальників. Але це й тому, що наша політики диверсифікації постачань спирається на комерційні інвестиції в енергетичні проекти. Ми не вказуємо нашим компаніям куди інвестувати, або де купувати нафту. Це вирішують вони. Так само, як вони самі оцінюють ризики і визначають економічну доцільність інвестицій чи то в інфраструктуру, чи у дослідження, чи у нові технології. Також, ми не встановлюємо ціни, що сплачують споживачі. Ми відчуваємо, що ринок краще, ніж яка будь державна установа, впорається з визначенням і зміною цін.

Сполученим Штатам нелегко далося розуміння цього. На початку 1970-х років наш уряд встановив контроль на ціни на бензин. Було сподівання, що це стримає інфляцію і захистить споживачів. Ця політика цілковито провалилася. Замість бензину за низькими цінами для наших громадян, бензину не стало зовсім. Ця політика призвела до нестачі пального, до запасання палива споживачами, і до нормування продаж палива. Замість стабільності ми отримали паніку. Це був болісний урок, через який ми пройшли, але ми навчилися з нього.

І, я думаю, що економічне зростання, яке Сполучені Штати пережили в 1980-х та 90-х роках, сталося великою мірою завдяки тому, що ми залишили в минулому ті підходи, а з більшою довірою дозволяли вільному ринку визначати ціни. Я згадав цю історію, щоби довести, що енергетичної безпеки можна найкраще досягти, якщо суспільства і економіки є вільними. Це та ідея, яка я хочу, щоби залишилася з вами.

Я закликаю вас продовжувати йти шляхом більшої свободи і демократії. Я знаю, що ви так і робитимете. Коли Президент Ющенко відвідував Америку, його вітали як хороброго героя. Люди в моїй країні були захоплені його словами, якими він завершував свою промову перед Конгресом: “Україна вільна”, – сказав він – “і назавжди залишиться вільною.” Ці слова надихають не тільки Українців, але і людей в країнах Середньої Азії.

Пані та панове, дякую вам за запрошення бути з вами сьогодні. Дякую вам за добру волю, що ви показали моїм співвітчизникам і мені під час нашого візиту. І на завершення дозвольте мені сказати, що я очікую на співпрацю з Україною як друг і партнер тепер і в майбутньому.