ЗУСТРІЧ ПРЕЗИДЕНТА США ІЗ БОРЦЯМИ ЗА СВОБОДУ

Президент США Джордж Буш під час свого візиту до Братислави, Словаччина, 24 лютого зустрівся із 21 представником 13 країн Центральної і Східної Європи, в тому числі України, відзначеними як “Борці за свободу”.

У цій групі були Наталія Дмитрук, сурдоперекладач УТ-1, яка допомогла дати поштовх незалежному висвітленню у ЗМІ українських президентських виборів 2004 року, і Владислав Каськів, лідер “Пори” – про-демократичного руху в Україні.

Промовляючи 24 лютого на Гвездославовій площі у Братиславі, Президент Буш сказав: “Сьогодні з нами тут перебуває група визначних чоловіків і жінок з країн Центральної і Східної Європи, які боролися за свободу у своїх рідних країнах і заслужили повагу всього світу. Ми вітаємо вас. Ми дякуємо вам за ваш приклад, вашу хоробрість і вашу жертовність”.

Прес-реліз Білого дому так описує внески пані Дмитрук і пана Каськіва:

Наталія Дмитрук, Україна

Газета “Волл Стріт Джорнал” зауважила, що українська Помаранчева революція отримала неочікуваний імпульс від “маленьких проявів хоробрості людей, раніше не задіяних у політиці”. Наталія Дмитрук, сурдоперекладач українського державного телебачення (УТ-1) була однією з цих людей. Обурена відмовою її телевізійної мережі подавати правдиву інформацію у дні після сфальсифікованого другого туру українських президентських виборів 21 листопада, пані Дмитрук сміливо вирішила перевести своє обурення в дію – після звичайного перекладу новин 25 листопада вона несподівано витягла помаранчеву стрічку (символ опозиції) з рукава і поінформувала глядачів: “Усе, що ви досі чули – брехня. Ющенко – наш справжній президент. Прощавайте, ви, мабуть, мене вже ніколи не побачите”. Її вчинок дав імпульс журналістам по всій Україні, особливо тим, хто працював на найбільших про-урядових телеканалах. Натхнені її прикладом, сотні її колег з УТ-1 скандували господарям каналу “Ні брехні!” Пані Дмитрук скромно і коротко описала мотив свого вчинку: “Я нікому нічого не сказала, а просто пішла в студію і зробила те, що підказувало мені сумління.”

Владислав Каськів, Україна

Пан Каськів був ключовим лідером “Пори”, про-демократичного руху, що об’єднував переважно молодь, і відіграв дуже важливу роль протягом Помаранчевої революції у листопаді-грудні 2004 року. Під час передвиборчої президентської кампанії “Пора” мобілізувала електорат і пролила світло на проблему із списками виборців. Колишня українська влада усіляко паплюжила рух за його діяльність, а його лідерів неодноразово залякували найняті урядом головорізи і затримувала, за фальшивими обвинуваченнями, міліція. Після сфальсифікованого другого туру президентських виборів 21 листопада члени “Пори” вдалися до блискавичних дій, масово зібравшись на Майдані Незалежності, встановивши у центрі Києва велике наметове містечко і в ненасильницький спосіб заблокувавши ключові урядові будівлі. Під проводом пана Каськіва та інших, у суворих зимових умовах, члени “Пори”, часто розмахуючи своїми яскравими жовтими прапорами, підтримували мирну присутність “на барикадах” протягом усієї Помаранчевої революції, відмовляючись покинути намети, аж поки 10 січня не були офіційно оголошені результати голосування, за якими Віктор Ющенко виграв вибори. Кличем “Пори”, помаранчеві наліпки з яким щедро клеїлися під час протестів на об’єкти урядової власності, була універсальна істина: свободу не спинити.