Енергетика: ключове значення для економіки та суспільства

Енергетика є рушієм української економики та її конкуретноспроможності. Енергетика є основою добробуту людей – тепло їм або холодно, чи є в них світло. Здатність виробляти енергію має вплив на національну безпеку. Неефективне використання енергії, навпаки, буде перешкоджати можливостям України конкурувати на міжнародних ринках і буде тягарем для громадян України та причиною їхніх злиднів. І трагічна реальність полягає в тому, що Україна є країною, яка має чи не найнижчий рівень ефективності енергокористування в світі.

Сполучені Штати зробили реформи в енергетиці ключовим компонентом у своїх дипломатичних відносинах з Україною і в технічній допомозі якраз тому, що ми сподіваємося побачити інтеграцію України в євро-атлантичну спільноту, і тому, що ми віддані ідеї створення процвітаючої та зорієнтованої на ринок України. Я би хотів окреслити наші загальні уявлення про стан української енергетики та сказати про напрямки, котрі могли б підвищити енергетичну безпеку України.

Останні два роки Україна переживає стійке економічне зростання. Після значної девальвації гривні у 1998 році експортна українська продукція була надзвичайно конкуретноспроможною. Оскільки цінність гривні зростає, а непрямі дотації у виробництво припиняються, неефективне використання енергії обтяжуватиме економічне зростання України. За розрахунками ЄБРР, що викладені у Доповіді про стан перехідних економік у 2001 році, енергомісткість української економіки складала 2,5 тони нафтового еквіваленту на 1000 долларів ВВП у 1999 році. У порівнянні з іншими країнами, енергомісткість української економіки, як бачимо:

• у 1,4 рази більша ніж у Росії;
• у 1,6 рази більша ніж у Казахстані;
• у 1,25 рази більша ніж у Болгарії;
• у 3,5 рази більша ніж у Польщі;
• у 5 разів більша ніж у країнах Балтії.

Доброю новиною є те, що Україна скоротила свою енергомісткість. За оцінками Державного комітету статистики, з 1995 року енергомісткість української економіки зменшувалась з 1% до 3 % на рік. Незважаючи на це, Україна відстає від середнього для країн СНД показника скорочення енергомісткості – 5% на рік.

Такі надмірні витрати енергії впливають на національну безпеку. Україна імпортує більшість енергоресурсів з інших країн, тому високий рівень енерговитрат означає, що Україна має сплачувати великі рахунки сусіднім країнам. Україна імпортує 60% споживаної нею нафти з Росії, 24% - з Казахстану і видобуває лише 16% нафти із внутрішніх джерел. Вона імпортує 83 % споживаного нею газу із закордону (з Росії та Туркменістану). Вона імпортує 100 % споживаного нею ядерного палива з Росії.

Ринки та конкуренція: стратегія ефективності та національної безпеки

Доволі просто. Для свого економічного процвітання та національної безпеки Україні потрібна енергійна стратегія перетворення своєї енергетичної галузі та урізноманітнення джерел постачання. Ми пропонуємо для розгляду вісім рекомендацій.

1. Збільшення до максимуму продуктивності атомних електростанцій.

Хоча атомна галузь виробляє приблизно 45 – 50 відсотків електроенергії в Україні, загалом українські атомні електростанції не використовуються на свою оптимальну потужність. Як звітують ці станції, типовий коефіцієнт використання встановленої потужності для них складає від 65 відсотків до 70 відсотків, у порівнянні з приблизно 85-90 відсотками у західних країнах. Міністерство енергетики США та Енергоатом спільно проводили техніко-економічне обґрунтування підвищення коефіцієнта використання встановленої потужності українськими атомними станціями. Результати цього дослідження вказують на те, що приблизно від 800 до 1000 мегават додаткової електроенергії могло би додаватися до української національної енергомережі, якщо б запропоновані вдосконалення були впроваджені на всіх атомних станціях. Ці вдосконалення сягають від простого запровадження найкращого досвіду експлуатації та обслуговування АЕС (без внесення технічних змін) до втілення проектних змін з підвищення надійності та модернізації АЕС. Потреба в інвестиціях складатиме, за оцінками, від 10 до 100 мільйонів доларів США, що складає лише частку витрат на побудову нової АЕС.

2. Оптимізація політики розподілу електроенергії з метою зменшення середніх витрат виробництва.

Більшість країн використовують атомні станції для виробництва електроенергії базового навантаження тому, що вони мають найнижчу граничну вартість і найбільш придатні для сталої експлуатації. Аналітичні дослідження, з якими ми знайомились, вказають на те , що в Україні диспетчеризація електроенергії є нерівномірною і атомна енергія не завжди використовується на повну потужність. Менше використання атомних станцій та більше використання більш витратних теплових станцій для задоволення потреб України в електроенергії призводить до зростання середньої вартості електрики для споживачів.

Повний перегляд та раціоналізація політики розподілу електроенергії в Україні могли б знизити розцінки для споживачів. Аналіз розподілу електроенергії українських ТЕЦ виявив, що старі та малопродуктивні станції вводяться у дію інколи тоді, коли більш продуктивні станції простоюють. Низька ефективність роботи ТЕЦ змушує Україну витрачати більше коштів на паливо, купуючи майже до 12% більше палива, ніж було б потрібно в іншій ситуації. Завдяки раціоналізації диспетчеризації електростанцій, Україна змогла б знизити середню системну граничну ціну електроенергії, і таке заощадження було б на користь споживачів.

3. Підтвердити, що інвестування у блоки Рівненської АЕС та Хмельницької АЕС буде рентабельним.

США постійно заявляли про свою підтримку добудови реакторів Рівненської АЕС та Хмельницької АЕС, якщо станції будуть безпечні, не загрожуватимуть навколишньому середовищу, будуть рентабельні та фінансово життєздатні. Рада директорів ЄБРР була готова затвердити надання позики у листопаді минулого року, коли Україна відкликала поданий на розгляд проект для того, щоби переглянути умови позики. Як і раніше, США підтримують добудову цих реакторів, якщо відповідні критерії будуть дотримуватись. Треба чітко усвідомити: реактори Рівненської АЕС та Хмельницької АЕС не є конче потрібними для виробництва електроенергії. Україна має зайві генеруючі потужності, якщо вона може дозволити собі витрати на паливо. Загальні встановлені генеруючі потужності в Україні складають 52000 мегаватт, використання електроенергії у пікові години складає 28000 мегаватт. Але четвертий блок Рівненської АЕС та другий блок Хмельницької АЕС могли б стати більш рентабельною альтернативою виробництва електроенергії, ніж більшість існуючих в Україні електростанцій. Більше того, якщо Україна зможе виробляти елетроенергію за конкурентоспроможними цінами, то в неї буде широкий експортний потенціал в Європі, тому що Європа рухається до створення єдиного ринку електроенергії.

4. Збільшення до 100% оплати за електроенергію грошима.

Можна стверджувати, що найбільш важливою реформою для покращення стану та тривалої життєздатності енергетичної галузі в Україні є забезпечення 100% оплати рахунків за електоенергію споживачами. В першому кварталі 2002 року оплата грошима в середньому складала 86%. Це є значним поліпшенням у порівнянні з тим, що було два роки назад. Однак, рівень сплати менший ніж 100% означає, що витрати на паливо та на експлуатацію не покриваються. Накопичується борг на кожній ланці системи: від постачальника палива до розподільчої компанії. Стовідсотковий рівень сплати дозволить Україні поліпшити загальну надійність енергетичної галузі, збільшити енергопродуктивність, закуповувати необхідне паливо на зиму та повністю виплатити заробітну платню.

5. Продовження приватизації енергорозподільчих та енергогенеруючих компаній із застосуванням прозорих та зрозумілих правил.

Коли стратегічні інвестори приймають участь у процесі приватизації, то вони приносять дуже необхідний капітал, технології, спеціальні знання з менеджементу по підвищенню продуктивності та фінансової надійності компанії.

Під час минулого етапу приватизації обленерго, були продані шість обленерго за 866 мільйонів гривень (160 мільйонів долларів США). Всі шість приватизованих компаній, з різною швидкістю, але отримують 100% оплати від своїх споживачів і сплачують 100% за електроенергію, куплену в компанії “ЕнергоРинок”. Крім того, більшість компаній сплачує більш ніж 100%, тобто вони виплачують минулі борги. П’ять компаній прийняли значний інвестиційний план для підвищення продуктивності, а інвестіційний план ще одної компанії розглядається у НКРЕ.

Аналіз результатів минулого етапу приватизації вказує на деякі поліпшення. Україні потрібно мати доступні засоби для оцінки потенційних інвесторів, до чого відноситься і отримання більшої кількості інформації про покупців, або про консорціум покупців до того, як відбудуться торги. Під час наступного етапу приватизації Україні слід удосконалити та посилити передкваліфікаційні критерії, тому що це найкращій спосіб гарантувати участь тільки справжніх стратегічних інвесторів. Крім того, Україна може поліпшити привабливість своїх торгів у наступному етапі, якщо зменшить відомі ризики та невизначеність на ринку. Хоча нова тарифна методологія внесла прозорість та передбачуваність на ринок, потребують вирішення інші проблеми, щоби була впевненість у ринку, такі як: здатність відключити неплатників та гарантувати повну оплату електрики місцевими органами влади та споживачами-пільговиками. І на кінець, уряд України має вирішити проблеми великої заборгованості, котру мають компанії, призначені для приватизації.

6. Впровадження вичерпного списання боргів та їх реструктурізації для всієї енергетичної галузі.

Широкосяжні борги загрожують економічній життєздатності та роботі енергетичної галузі. Зовнішні борги України, за оцінками, складають 2 мільярди доларів США, а її внутрішні борги у багато разів більші. Я нещодавно обговорював це питання з Міністром енергетики Гайдуком, і він доручив своєму міністерству розробити план повної реструктуризації боргів, зя яким спочатку всі борги було б інвертаризовано, визначено неоплатні борги, і визначено, які борги можна скасувати адміністративно, які можна списати, які реструктуризувати та повернути. Я повністю підтримую зусилля Міністерства палива та енергетики і закликаю Міністра Гайдука та його команду до тісної співпраці з технічними фахівцями Американської агенції з міжнародного розвитку, які мають досвід реструктуризації боргів у багатьох країнах світу.

Сприяння стратегічній меті України: інтеграція в Європу

Дозвольте мені звернутися до теми прагнення України до європейської інтеграції. Україна має гарне розташування, щоби стати головним транспортним центром для європейського енергетичного ринку нафти й газу. Щоби скористатися з того, що споживання енергії в Європі зростає, Україні потрібно прийняти деякі конкретні рішення щодо управління своїми стратегічними активами: нафтопроводом “Одеса-Броди” та міжнародною системою транзиту газу.

7. Зробити нафтопровід “Одеса-Броди” комерційно успішним.

Завершено будівництво нафтопроводу “Одеса-Броди” та нафтотерміналу “Південний”. Задача України - як наповнити цей нафтопровід, як забезпечити необхідне фінансування та привабити нафтові компанії до укладання угод з довготривалого постачання нафти. Нафтопровід “Одеса-Броди” має стратегічне значення для України тому що забезпечує різноманіття постачальників нафти, а також сприяє інтеграції в Європу через з’єднання постачальників каспійської нафти на сході з європейськими споживачами на заході. США допомагають Україні у розвитку цього проекту. США фінансували роботу стратегічного бізнес-радника для компанії “Укртранснафта”, яка є власником цього нафтопроводу, а також фінансували проведення дослідження ринкового попиту на каспійську сиру нафту у Східній Європі. Дослідження показало, що теперішні ринкові умови для транспортування нафти у Східну Європу є вкрай несприятливі. Низка таких факторів, як низька ціна нафти на світових рінках, знижка Росією ціни на уральску сиру нафту, що продається у Східній Європі, дуже ускладнюють для нафтопроводу “Одеса-Броди” можливість стати конкутоспроможним в найближчий час. Більш довгострокові перспективи є більш привабливими.

Для успіху потрібні добре продумана бізнес стратегія та якісний бізнес-план. В найближчій перспективі дуже важливо укласти контракти для отримання коштів на подальший розвиток проекту, і завоювати довіру постачальників та споживачів. В довгостроковій перспективі Україні треба показати можливості цього проекту, щоби дістатися Плоцька, потім Ґданська у Польщі, забезпечуючи, таким чином, постачальникам вихід до Балтійського моря, і довести, що нафтопровід “Одеса-Броди” є життездатною, комерційно надійною альтернативою транспортуванню нафти через Босфор.

8. Запровадження професійого міжнародного управління для міжнародної системи транзиту газу в Україні.

Потреба у газі в Європі зростає. Деякі з найбагатших джерел газу знайдені в Росії. З географічної точки зору Україна розташована між попитом та пропозицією. Таке стратегічне розташування дає Україні великий шанс. Чи скористається з цього шансу Україна, залежить від її власних дій. Україна має показати, що її система газопроводів є надійною та рентабельною. Одним із шляхів поліпшення управління теперішньою системою транзиту газу є створення консорціуму з українських, російських та міжнародних компаній по здійсненню управління цією системою. Іншій варіант – це повний перехід від бартерних операцій до виключно грошових розрахунків. Прозоре міжнародне управління системою газопроводів має декілька переваг: зростуть надходження до бюджету, збільшиться кількість коштів для придбання палива, зменшаться можливості для корупційних дій.

На закінчення: користь реформ енергоринку є не тільки технічною. Реформи енергетичної галузі зміцнюють національну безпеку, поліпшують економічну конкурентоспроможність, збільшують кількість робочих місць та виплату заробітної платні, покращують рівень життя. Крім того, енергетична політика України є ключовою складовою її відносин з Європою. Добре керована, у хорошому стані, надійна система міжнародного транспотування нафти та газу служить економічним та стратегічним інтересам як України, так і Європи.