Промова Посла Карлоса Паскуаля
на відкритті конференції "Експортний контроль в Україні в контексті реформи сфери безпеки"
Київ, Україна
26 березня 2003 р.
Я хотів би подякувати Центру ім. Разумкова за організацію цієї конференції та надання нам можливості поділитися своїми поглядами, а також подякувати всім, хто доклав зусиль до організації заходу - Женевському центру демократичного контролю збройних сил, Стокгольмському міжнародному інституту дослідження миру та нашим колегам з Польщі та України. Я вражений кількістю людей, що беруть участь у формуванні політики, залучених до цієї конференції, і я вважаю, що це ілюструє зміни, які відбулися в галузі експортного контролю. Раніше тут були б присутні головним чином технічні експерти. Тепер зв'язок між експортним контролем та міжнародною безпекою не викликає сумнівів. Ситуація в Іраку демонструє, скільки може стояти на кону, коли зброя масового знищення потрапляє до рук терористів та країн-парій.
Дозвольте мені сказати кілька слів про ситуацію, що склалася. Протягом десятиліть можливість того, що зброя масового знищення потрапить до рук терористів, розглядалася лише як теоретичний ризик. Проте, як сказав Секретар Адам Ротфельд, події 11 вересня відкрили нам очі на нові сфери, де ми уразливі. Це сталося не тому, що тоді було вжито зброю масового знищення, а тому, що в цей день було втілено смертельну погрозу цінностям свободи та людської гідності. Ця трагедія вперше змусила нас звернути увагу на можливі наслідки потрапляння зброї масового знищення до рук осіб, що зневажають людство. Як сказав Секретар Ротфельд, сьогоднішні загрози дуже відрізняються від тих, з якими ми мали справу двадцять років тому. Ці загрози - це слабкі держави, терористи та диктатори. Це багатосторонні загрози. Ми дізнались, що терористи можуть знайти притулок будь-де, що технології та гроші можуть перетинати кордони, що існує потреба у багатосторонньому режимі, сильному та ефективному багатосторонньому режимі, який би протистояв цим загрозам.
Нам було нелегко прийняти рішення розпочати війну в Іраку, рішення, яке зараз підтримують понад 35 країн-партнерів у складі коаліції. Це сталося не через неповагу до міжнародних багатосторонніх установ, проте радше через те, що багатосторонні режими не впоралися із своїми завданнями. Цей процес намагання роззброїти Ірак розтягнувся на 12 років. Він розпочався у 1991 році, коли Рада Безпеки ухвалила Резолюцію 687, згідно якої Ірак зобов'язався беззастережно роззброїтися протягом 90 днів. З того часу Рада Безпеки ООН десять разів виявляла, що Ірак порушив, у конкретний спосіб, ці зобов'язання. В листопаді 2002 року Рада Безпеки провела чергове засідання та ухвалила Резолюцію 1441, надавши Іраку "останню можливість" виконати свої зобов'язання щодо роззброєння та співпрацювати повною мірою над втіленням резолюції. Від Іраку вимагалося подати декларацію про наявну зброю масового ураження. Те, що у цій декларації були подані неправдиві дані, підірвало можливість того, щоб інспекції могли принести результати. Багато хто у цій кімнаті пам'ятають дні взаємних інспекцій з питань зброї з боку США та Радянського Союзу. Вони були успішні, оскільки вони були принаймні побудовані на довірі. У наших заявах йшлося про розташування зброї, і інспектори могли приїхати та пересвідчитися, що все відповідало дійсності. В Іраку нам не дали можливості зробити це, і інспектори виявили, що доля значного об'єму речовин, що були у наявності 1998 року, тепер невідома. Це означає, що Ірак не вказав, що сталося з надзвичайно великим об'ємом небезпечних речовин, зброї масового знищення та засобів їх доставки. Сибірка, токсин ботуліну, нервовий газ VX, гірчичний газ, та бомби, снаряди і ракет для доставки цих речовин.
Я хотів би також наголосити, що коаліція діє в рамках міжнародного права. У 1990 році Резолюція 678 чітко вказала, що для відновлення миру і безпеки у регіоні можуть бути використані усі необхідні засоби. У 1991 році, коли внаслідок резолюції 687 було припинено вогонь, умовою цього було повне роззброєння Іраку. Проте Ірак не виконав свої зобов'язання. Отож, резолюція 687 знову вступила в дію, дозволяючи використання всіх необхідних засобів. Таке розуміння резолюції підтвердив у 1993 році Генеральний Секретар ООН, коли проти Іраку було застосовано силу. Її також було застосовано у 1998 році. У 2002 році, коли Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію 1441, вона також зауважила, що Ірак порушив та продовжує порушувати свої зобов'язання перед ООН.
Якщо ми і навчилися чогось протягом усього цього довгого процесу з Іраком, то це того, що країни, окремі особи та терористи готові ризикнути усім, що вони мають для отримання засобів масового знищення та найсучаснішої технології. І ми точно знаємо, що в Україні є матеріали та технології, оволодіти якими хотіли б терористи. Це високозбагачений уран, біологічні, ядерні та радіологічні матеріали, та ракетні технології. Немає сумніву, що терористи шукають саме це.
Це повертає нас до теми експортного контролю та двох ключових питань: як захистити ці матеріали та як забезпечити їх законний продаж. Пізніше мій американський колега, спеціаліст з таких систем, детально розповість вам про систему стримувань та противаг, яка використовується у США, включаючи різні ролі Державного департаменту, Міністерства торгівлі, Міністерства оборони, наших розвідувальних агенцій та Конгресу США. Сьогодні важливо запитати, чи працює система стримувань та противаг у контролі експорту в Україні. Протягом останніх місяців під час численних досліджень та бесід ми побачили та дізнались про деякі тривожні аспекти. По-перше, я вважаю, що важливо визнати, що будь-який процес контролю експорту починається з Укрспецекспорту, української агенції з експорту озброєнь. Як вказала одна особа у розмові - та як пізніше підтвердили інші - легше вказати, хто з персоналу Укрспецекспорту не є співробітником СБУ, Служби Безпеки України. Через Укрспецекспорт пропозиції подаються до державної служби експортного контролю. Якщо є питання, які вимагають подальшого аналізу, ця служба експортного контролю подає пропозиції на розгляд та обговорення Комітету військової та технічної співпраці та політики експортного контролю. Позитивним є те, що це багатосторонній орган, який намагається увести систему стримувань та противаг. Негативним фактором є те, що питання, які вимагають додаткового або глибшого дослідження, негайно скеровують до СБУ. Таким чином, зважаючи на роль СБУ в Укрспецекспорті та на її роль як органа, який здійснює аналіз потенційно негативних торгівельних операцій, СБУ опинилося в ситуації, коли вона водночас пропонує експортні операції та є присяжним, який вирішує легітимність цих операцій. Це само по собі може становити так званий "конфлікт інтересів" та замкнене внутрішнє коло. Є два варіанти розривання цього кола. Перший - це розірвати його біля витоку, змінивши структуру та природу Укрспецекспорту, другий - розірвати у середині потоку, змінивши механізм незалежної перевірки продаж.
Ключові питання, винесені на розгляд учасників цієї конференції, такі: чи є необхідним вводити ефективну систему стримувань та противаг у систему експортного контролю України? І які існують покарання для порушників системи експортного контролю? Це питання міжнародної ваги. Ми побачили, що якщо технології та зброя потрапляють до рук людей із лихими намірами, це може стати самогубством для всіх нас, для цілої цивілізації. Це може стати самогубством з точки зору загибелі людей, які постраждають від нього, та з точки зору цінностей, адже особи, які прагнуть використати такі засоби масового ураження здійснюють напад на саму свободу та людську гідність. Ми раді приєднатися до учасників цієї конференції у дусі співпраці. Ми вважаємо, що позитивні результати цієї конференції служитимуть багатосторонній безпеці та допоможуть підтримати розвиток нових систем міжнародної безпеки, які, як змалював Секретар Ротфельд, є настільки важливими. І наостанок, на мою думку, ця конференція ще раз підтверджує нашу відданість справі миру, оскільки утримання технологій та зброї масового знищення подалі від рук тих, хто міг би використати їх із лихими намірами, є величезною послугою цілому світу та майбутнім поколінням. Дякую за вашу увагу.
# # #