Преподобні владики, всесвітліші отці, преподобні брати і сестри, дорогі випускники і студенти, пані і панове. Для мене – це велика честь бути присутнім тут в цей знаменний день, день вашого випуску з Богословської Академії напередодні народження Українського Католицького Університету. Ви прийшли сюди шукаючи на освіту, яка б допомогла вам вийти за межі простого пошуку знань і відкрила б горизонти для пошуку смислу життя. Цьому пошуку притаманні питання, відповідь на які для себе ми можемо дати самі, але ніколи не зможемо відповісти за інших: Хто є Бог? Як я співвідношуся з цим буттям? Яку роль відіграє Бог в моїй історії? Як Бог впливає на моє майбутнє?

Протягом десятиріч такі питання, не кажучи вже про свободу відповіді на них, були виключеними з освітнього життя України. Вони знаходяться на межі з духовністю, зі сферою самопізнання. Ці поняття були загрозою сліпій покорі тоталітарній державі. Ваші освітні і духовні подорожі в стінах цієї академії можуть здаватися особистими – такими вони і є насправді. Але вони також є історичними. Ви прокладаєте для інших шлях до пошуку віри, філософії і смислу життя – питань, які вважалися чужими для освіти.

Здійснення цього навчання по суті є здійсненням мрії, полум’я якої запалив Митрополит Андрій Шептицький, а потім, протягом усіх років вигнання, підтримував Митрополит Йосип Сліпий. В їхніх руках пломеніла правда, і вони знали, що мають реалізувати цю правду: відкрити такий пошук духовного життя в Україні, який буде відповідати людям, буде споріднений з радощами і труднощами їхнього буденного життя. Їхні мрії запалили пристрасть до навчання і зобов’язання доторкнутися до інших, усвідомлюючи, що якщо вони не здійсняться протягом їхнього життя, інші продовжуватимуть пошук.

З цієї історії можна винести великий урок: мрії мають значення. Такі принципи, як віра і свобода мають цінність. Їхнє здійснення відбувається в кожній людині окремо – із сподіванням, що у з’єднанні, здійснення цих мрій і пошук цих цінностей зробить життя тих, кого ми любимо, кращим.

Я був благословенним впізнати значення свободи в дуже ранньому віці. Коли мені було три роки, мої батьки, з лише однією валізою в руках, перевезли мене з Куби до Сполучених Штатів, тому що хотіли, щоб я ріс у вільній країні. Через їхню самопожертву, я отримав в дар гарну освіту, яка навчила мене задавати питання і аналізувати, цінити знання, і навіть більше - дорожити застосуванням цих знань.

Мої батьки не могли повністю усвідомити, що концепція свободи, яку вони так плекали, стала даром життя для їхнього сина. Навряд чи вони, або я сам, могли уявити, що в мене буде така можливість служити іншим людям і моїй власній країні. Уроки, яким я навчився, залишилися зі мною. Віра стає сильним знаряддям, коли вона перетворюється на дії. Дарунки, які ми отримуємо, набирають більшого значення, коли ми ділимося ними з іншими. Одна людина може змінити життя інших, навіть якщо такі люди з’являються по одному.

Сьогодні ви маєте благословення жити в історичний час, коли ваші дії обумовлюють майбутнє ваших родин, ваших громад, вашої країни. Ніколи раніше Україна не мала кращого шансу здійснити свою долю, як суверенна, незалежна європейська держава. Протягом десятиріч, концепції свободи, ініціативи, стимулів вважалися злочинними. Тепер вони є живильною силою процвітання. Як ці концепції будуть втілені в реальному житті, в політичному, економічному, і культурному світі України залежатиме від вас.

Обличчя Європи змінюється швидше і глибше ніж будь-коли після Другої Світової Війни. Якщо раніше завданням великих держав було створення роздільних ліній і захист цих ліній ціною власного життя, то тепер перед нами стоїть інший виклик - зламати ці бар’єри і створити єдину і вільну Європу. Європу, яка визнає важливість кожної демократичної країни, що прагне миру і стабільності. Європу, яка буде в безпеці завдяки інтеграції, а не завдяки виключенню.

На захід від України, практично всі країни вже приєдналися, або прагнуть приєднатися до НАТО і Європейського Союзу. На сході, Росія гартує нові стосунки з НАТО, Сполученими Штатами і ЄС. Дехто може побоюватися, що Україна загубиться на політичній карті Європи, яка змінюється. Але на мою думку, ці зміни пропонують Україні унікальну можливість визначити своє місце, як держава, базуючись на своїх власних прагненнях. Тим, хто колись заявляв, що Росія є перешкодою європейським обіймам України, тепер можна вказати на власні російські прагнення до інтеграції. Тим, хто був скептично налаштований щодо зобов’язань України перед Євро-Атлантичною спільнотою, варто розвіяти свій скептицизм і подивитися на дії, які робитиме Україна.

Двадцять третього травня Рада національної безпеки і оборони України заявила, що Україна прагнутиме повної інтеграції в Євро-Атлантичні структури, включаючи членство. Відповідь НАТО пролунала з вуст Міністрів закордонних справ країн-членів п’ятнадцятого травня в Рейк’явіку - навіть раніше ніж Україна зробила свою заяву. Я цитую: “Ми вирішили надати нового поштовху і змісту нашому партнерству з Україною … і піднести наші стосунки на якісно новий рівень. Ми очікуємо на поглиблення і розширення наших відносин … і співпраці в політичних, економічних і військових питаннях”.

Сполучені Штати привітали прагнення України зміцнити свої стосунки з Євро- Атлтичними структурами. Наша політика найбільш чітко була заявленою рік тому у Варшаві Президентом Бушем: “Європа, яку ми будуємо, має включати Україну, країну, що бореться з травмою перехідного періоду. Дехто в Києві говорить про європейську долю їхньої країни. Якщо це є їхнім прагненням, ми маємо винагородити його.”

Те, як Україна просуватиметься шляхом до інтеграції, залежить від дій, які вона буде робити в самій країні, оформлюючи власне майбутнє. Один мій колега назвав НАТО військовим виразом Альянсу спільних цінностей. Ключовими словами цієї фрази є “спільні цінності.” Організація, що складається з дев’ятнадцяти країн (і скоро їх стане ще більше), може діяти на основі консенсусу тільки за умови їхньої спільної віри в демократію і ринкову економіку. Дуже часто люди, думаючи про НАТО, зосереджуються на військових питаннях. Але ключовими вимогами для приєднання до НАТО є політичні і економічні. Ці політичні і економічні цінності визначають характер держави. Альянси можуть вистояти тільки якщо країни розуміють характер одна одної.

Історія, через свою еволюцію, довела, що саме політичні і економічні питання найбільш серйозно вплинули на розширення НАТО. Туреччина і Греція мали примиритися і співіснувати як сусіди. Іспанія мала побороти фашизм. Польща мала продемонструвати свою нетерпимість до антисемітизму. Серед теперішніх кандидатів, Балтійські країни мають продемонструвати захист прав національних меншин. Румунія має побороти корупцію і захистити права дітей. Можна припустити, що питання, які постануть перед Україною, будуть включати верховенство права, незалежність засобів масової інформації, зміцнення громадянського суспільства, боротьбу з корупцією.

Європейськість не є зовнішньополітичним вибором, вона визначається тим, як країна оформлює себе зсередини – чи є її люди вільними, чи є її суди справедливими, чи існує цивільний контроль над структурами безпеки, чи є її економіка відкритою і конкурентною. Остаточні відповіді на ці питання дасть ваше покоління. В цьому сенсі, на вас покладається унікальна відповідальність – відповідальність, якій ви дасте відповідь у своїй кар’єрі, в своїх громадах, своїх сім’ях.

Часто люди забувають про силу мрії і результат простої дії. Не так давно, в дев’яносто першому році, українці з’єднали свої руки, і через всю країну протягли живий ланцюг, що символізував відданість свободі. Через декілька місяців розвалився Радянський Союз. До кінця року Україна стала незалежною державою.

Кожен з вас вибрав освіту, яка є здійсненням мрій Митрополитів Шептицького і Сліпого. Ви є частиною традиції. Розпізнайте її силу і цініть її. Збудуйте яскраве майбутнє на цьому міцному фундаменті.

Сьогодні я бажаю кожному з Вас мужності мріяти і переконаності, щоб перетворити ці мрії на реальність. Ви є запорукою процвітання України. Вірте в це вашим серцем. Прагнете цього вашою душею.

Вітаю вас з цим знаменним днем.