Промова посла Тейлора в Київському міжнародному університеті
5 листопада 2007 року

Посол Тейлор: Як прекрасно бути тут цього ранку, коли випав перший сніг у Києві. Гадаю, що це - сприятливий початок, і я дуже, дуже радий продовжити традицію американських послів виголошувати промову в Київському міжнародному університеті. Сердечно дякую за надану можливість зустрітися з вами.

Перша частина нашої розмови, як уже було сказано ректором, - це те, що я мушу пройти, аби дістатися другої частини цієї ранкової зустрічі, яка мені більше до вподоби - до ваших запитань. Отже, сьогодні ми поговоримо про українську політику, українську демократію, а також побіжно оглянемо проблеми американської демократії. Aле після цього я би дуже хотів почути ваші думки стосовно порушених питань й отримати ваші запитання на тему нашої розмови, або ж про те, що найбільше цікавить вас. Ще раз щиро дякую за те, що запросили мене на цю зустріч.

Наскільки я розумію, ваш ректор є першим і єдиним ректором цього університету, і я радий можливості поспілкуватися зі студентами приватного університету в столиці України, яка розвивається в обраному вами напрямку.

Я приїхав до України близько півтора роки тому. То був місяць червень, червень 2006 року, і якщо ви пригадуєте, то був час після проведення ваших парламентських виборів у березні 2006, коли тривав процес консолідації уряду та формування коаліції. Коли я прибув сюди, то говорив в інтерв'ю з журналістами, декотрі з яких можуть бути присутні в цій залі, що я дуже радий своєму новому призначенню. Я збирався провести в Україні три роки, і наголосив тоді, у червні 2006 року, що маю за честь перебувати тут у проміжок часу, коли вже не буде виборів. Однак, згодом виявилося, що я помилявся, що ви і ваші лідери вирішили провести нові вибори. Демократичні країни мають інститут виборів, відтак вибори - чудова річ для демократичних спільнот. Тож, я був радий бути присутнім тут і спостерігати за перебігом виборів, попри те, що факт їх проведення виявився несподіваним для мене. Я і гадки не мав, що мені випаде нагода бути свідком виборчої кампанії в Україні. І ті вибори, що відбулися місяць тому - тридцятого вересня - виявилися вільними і чесними. І тепер цілком зрозуміло, ви маєте роботу, обрані вами очільники також мають роботу із формування нової коаліції, про можливі варіанти якої вас постійно інформують ЗМІ.

Я вже говорив раніше і знову повторю, що уряд Сполучених Штатів не надає перевагу тій чи іншій коаліції, яку утворять обрані вами депутати - помаранчевій, широкій чи якійсь іншій. Оскільки вибори були вільними і чесними, то уряд Сполучених Штатів, гадаю, так само як і більшість урядів у всьому світі, з радістю працюватиме з будь-яким урядом, утвореним внаслідок таких вільних і справедливих виборів.

Таки сформувати нарешті уряд - це, на нашу думку, правильна ідея.. Адже, попереду прийняття певних рішень і застосування відповідних заходів, копітка адміністративна робота, так необхідна нині в Україні, і я ще повернуся до цього згодом. Але загалом, як на мене, ця виборча кампанія була гідними виборами молодої демократії.

Ми з вашим ректором говорили про Україну як про молоду демократію, якій лишень 16 років. Але дозвольте зупинитися докладніше на темі молодої демократії. Цього ранку я хотів би поговорити з вами про країну, яка неповних два десятиліття йде шляхом незалежності. Хотілося б наголосити - країну, де відбулася відома цілому світу революція - революція, яку вітала і за якою спостерігала уся планета. Я говоритиму з Вами про країну, яка проторює собі шлях, бачиться, поміж двома чільними світовими державами. Йтиметься про країну, яка нещодавно обрала свого третього президента. І ті вибори третього президента молодої демократії виявили низку протиріч. Вони проходили не як звичайні вибори у повній відповідності до конституції країни. Один із кандидатів на тих виборах третього президента цієї молодої демократії, про яку ми говоримо, був більше прихильний до однієї із тих двох світових держав, які я вже згадував, а інший кандидат - симпатизував іншій.

Ця країна, ця молода демократія, про яку я говорю, розділена в думках і поглядах багатьох громадян, на дві частини - як географічно, так і політично. І є в цій молодій демократії олігархи, які пов'язані з тією чи іншою стороною, і які здебільшого асоціюються з одним із регіонів країни.

Отже, про яку молоду демократію йдеться? Так, відповідь вірна! Я говоритиму про Україну. Однак, я міг би говорити те ж саме, все без виключення, і про Сполучені Штати 1801 року. Дозвольте повернутися до вищезгаданих тверджень і пояснити, яким чином вони стосуються України, але разом з тим - і Сполучених Штатів.

Я вже згадував, що ця молода демократія утверджувалася протягом двох десятиліть після проголошення її незалежності. Так само і Сполучені Штати не здобули свою незалежність аж до 1781 року. Все почалося в 1776 році, коли була проголошена незалежність країни, але її слід було ще виборювати. Таким чином, Сполучені Штати, фактично, у вибраному мною році перебували ще у межах перших двох десятиліть своєї незалежності, точно так, як і Україна після 16 років її незалежності.

Ми пережили відому усьому світу революцію. У нашому випадку то була Aмериканська революція, а у вашому - Помаранчева революція.

Ми проторювали свій шлях поміж двома світовими державами - Францією і Англією. У вашому випадку - це Росія і Захід.

У 1800 році Сполучені Штати обирали свого третього президента точно так само, як 2004 року ви обирали вашого третього президента. В 1800 році Томас Джефферсон і Джон Адамс були кандидатами на посаду президента Сполучених Штатів. Томас Джефферсон був більшим прихильником Франції, а Джон Адамс - Англії - ось вам нові паралелі.

Я зазначив, що країна була розділена географічно й політично. Сполучені Штати тоді також розкололися на три частини: у північних колоніях існували штати Нової Англії, були Центральні Атлантичні штати, Середні Атлантичні штати, і нарешті - Південні штати. В останніх панували олігархи, у нашому випадку - великі землевласники, володарі плантацій. Таким чином можна прослідкувати наявність паралелей між Сполученими Штатами й Україною.

Я кажу усе це не просто заради віднайдення подібностей, а щоб наголосити: Сполучені Штати були новою демократією в 1801 році, Україна - нова демократія тепер. І мені видається, є уроки, які слід засвоїти. Сподіваюся, що Україна може вчитися на наших помилках. У нас, незалежних американців, було більше часу на допущення помилок, аніж у незалежних українців, відтак ми і наробили їх значно більше, аніж ви. Тож, сподіваємося, що ви зумієте вчитися на наших помилках. Сподіваємося також, що ви скористаєтеся і з наших успіхів, яких вдалося досягти і які ми прагнемо розділити з вами.

Ми мали пройти через деякі випробування і наробити окремих помилок, на яких пізніше вчилися. Одна з наших тодішніх помилок, яка, на мою думку, має місце нині і в Україні, полягає в тому, що наша перша конституція 1781 року виявилася недієвою. Так вийшло, що та конституція була занадто "розлогою", не передбачала виразного і досить сильного центрального уряду. Таким чином, наша перша конституція зазнала невдачі, і ми почали працювати над другою, яка з'явилася у 1789 році. Напевно в Україні, та й у цій аудиторії, знайдуться люди, котрі вважають, що чинну українську конституцію слід покращити необхідними поправками і слушними змінами.

Наш Верховний Суд на перших початках не був достатньо сильною демократичною інституцією. Насправді він зароджувався формально, лишень як пункт у документі під назвою "Конституція Сполучених Штатів", і нашому визначному Голові Верховного Суду Джону Маршаллу потрібно було 35 років, аби утвердити Верховний Суд СШA як дієву й авторитетну демократичну установу. Він мав конфлікти. Джон Маршалл, Голова нашого Верховного Суду, мав конфлікти з Президентом Томасом Джефферсоном. Він конфліктував і з Президентом Ендрю Джексоном. Однак, неквапливо, але цілеспрямовано, він докладав усіх зусиль задля перетворення нашого Верховного Суду на досить впливову гілку нашої влади.

Це ще один приклад, як ви можете вчитися на наших помилках.

Повертаючись знову до питання нової демократії в Україні, скажу, що спостерігав протягом останніх шести-восьми місяців, з квітня і травня цього року, як перед нею поставали деякі труднощі. І я не міг не помітити дії влади, -- і з боку президента, і з боку прем'єр-міністра, і з боку Верховної Ради, і з боку судів, - дії, які заплямували повагу до правових норм в Україні. На суди чинився тиск з усіх сторін. Був політичний тиск на незалежні або принаймні аполітичні інститути, такі як, приміром, Генеральна прокуратура, Конституційний суд, Рада національної безпеки і оборони, що покликані бути поза політикою і сприяти становленню та розвитку демократії. Тому вбачаю необхідність внесення певних коректив задля підвищення статусу правових норм тут в Україні.

Знову ж таки, молоді демократичні держави рано чи пізно мають вирішити подібні проблеми і Україна якраз перебуває на цьому етапі. Як уже зазначалося, Україна мала чудові вибори тридцятого вересня. Всі політичні партії, які пройшли до нового парламенту, тепер зайняли свої місця у новій Верховній Раді, чого не було в парламенті попереднього скликання. Вам добре відомо, що деякі політичні партії не брали участі у засіданнях минулої Верховної Раді, а тому, як на мене, сьогоднішня ситуація також є досягненням і ознакою прогресу.

Я вже говорив про те, що нова демократія за нового уряду має прийняти деякі важливі рішення. Одним із перших таких нагальних питань, які постануть перед новим парламентом, Верховною Радою, буде необхідність остаточного ухвалення вступу України до Світової Організації Торгівлі. Всі партії, вірніше, головні партії в останній Верховній Раді, підтримували здійснення необхідних кроків і прийняття відповідного законодавства для вступу до СОТ, і, сподіваюся, що нова Рада докладе всіх зусиль і ухвалить необхідний для цього закон. Це, вочевидь, поліпшить економіку, засвідчить усьому світові, що Україна готова приєднатися до регульованої правовими нормами торговельної системи. Вважаю, що це особливо корисно як для України, так і для цього регіону. А ще важливішими, як на мене, є наслідки приєднання України до Світової Організації Торгівлі - початок серйозних перемовин щодо укладення угоди про вільну торгівлю між Україною та Європейським Союзом. Кожний із цих кроків - СОТ й угода про вільну торгівлю з Європейським Союзом, сподіваюся, продемонструє українцям і світові готовність України продовжувати курс на Європу.

Також, ми з ректором говорили про вас, студентів, про факультети вашого університету, про відношення до європейського вектору України. І після численних зустрічей з багатьма українцями в різних куточках країни - на сході, заході та на Півдні - я відчуваю загальну згоду в суспільстві стосовно прямування України до Європи. Україна - європейська держава з відповідними політичними інститутами й органами безпеки, з політичними і демократичними цінностями, які, на моє переконання і зі слів українців, з якими мені пощастило спілкуватися, спрямовують Україну до Європи. Це - одна з тем, на яку я з нетерпінням чекаю ваших думок у ході нашої зустрічі, оскільки вже добігає до кінця перша частина нашої розмови і ми переходимо до другої - ваших запитань і коментарів стосовно того, в якому напрямку має рухатися Україна. Ваш університет має відомий Інститут міжнародних відносин, і ваші погляди дуже важливі для формування громадської думки щодо напрямних векторів зовнішньої політики України. Тож, хотілося б почути ваші погляди на це.

Існують й інші проблеми, які має вирішити новий уряд після вступу України до СОТ й укладення угоди про вільну торгівлю з Європейським Союзом. Для всіх цілком очевидною є необхідність спрямування зусиль нового уряду на боротьбу з корупцією. У цьому напрямку Україні багато допомагали Сполучені Штати й інші держави, чимало було зроблено і вашими попередніми урядами. Але нове керівництво має вжити всі заходи, аби виявити і ліквідувати корупцію в усіх сферах суспільства - уряді, освіті, приватному секторові. Це - важливе завдання для наступного уряду, особливо в контексті прямування України до Європи.

Суди, про які я вже згадував, торкаючись проблем цьогорічного квітня, травня і червня, стають "кишеньковими", їх обвинувачують у корупції та хабарництві. Судову систему України слід радикально реформувати, адже вона має бути надійним захистом громадян, і дієвим опертям для уряду в реалізації його прогресивної політики.

Тепер по поліпшення інвестиційного клімату. Всі головні політичні партії під час останніх виборчих перегонів переконували свій електорат в тому, що прагнуть поліпшити політичний, економічний та інвестиційний клімат в Україні з тим, аби інвестори, як українські, так і закордонні, почували впевненість і задоволення від інвестування в Україну своїх фінансових й інтелектуальних капіталів. Між Партією регіонів, БЮТ і Нашою Україною немає жодних розбіжностей у питанні необхідності поліпшення інвестиційного клімату. На черзі - шляхи і методи практичного проведення цих змін, спрощення інвестиційних правил, тотальне очищення від корупції, яку ми вже згадували сьогодні, створення судової системи, яка б справедливо вирішувала суперечки поміж інвесторами. Все це - важливі речі, над якими три головні політичні партії, здається, готові працювати надалі. Думаю, що це - значне зрушення.

Дуже важливим для нового уряду є привабити в Україну інвесторів, зокрема іноземних, особливо у контексті події, що незабаром відбудеться - Європейський футбольний кубок 2012 року. Цей грандіозний спортивний захід потребує копіткої підготовки, великих коштів, значних зусиль для будівництва доріг і стадіонів, аеропортів і готелів, а державний бюджет України, здається, не розрахований на покриття усіх цих витрат. Відтак, надходження цих грошей слід очікувати від інвестицій. Інвесторів слід заохотити приїхати сюди, вкласти свої капітали у стадіони, готелі, автошляхи, і єдине, що може привабити їх взяти безпосередню фінансову участь у підготовці до чемпіонату 2012 року - це належний інвестиційний клімат у поєднанні із уже згадуваною сьогодні нормалізацією ситуації в законодавчій і судовій системах, боротьбою з корупцією. Саме ці нагальні проблеми постануть перед наступним українським урядом.

Молода демократія завжди опиняється перед низкою викликів, один з яких полягає в тому, що в Україні багато людей, котрі виростали в абсолютно іншій системі - системі, дуже відмінній від тієї, куди ви сьогодні прямуєте. На моє переконання, Україна зробила вірний вибір: йти до Європи, запроваджувати правдиву демократію - зараз вона хоч і молода, але справжня. Уряду Сполучених Штатів дуже приємно бути партнером з Україною, яка рухається вірним шляхом, але ваше покоління, ваш курс і студенти цього університету до і після вас - всі ви відповідальні за вашу країну і за своїх співгромадян. Саме тому, знову звертаючи вашу увагу на молоду демократію, я говорю про нове покоління, спроможне йти вперед; покоління, яке позбавлене реалій і стереотипів старої системи, але усвідомлює сутність тодішнього режиму зі свідчень своїх батьків і дідів. Саме ви маєте можливість дієвого поступу і запровадження нової демократію у той спосіб, який ви самі оберете. Сполученим Штатам приємно підтримати Вас на цьому шляху.

А тепер хотілося б почути ваші запитання і коментарі на порушену тему. Дуже дякую за увагу!

(Оплески)

Ведучий: Пані та панове, можете ставити запитання пану Послові.

Запитання: Пане Посол, мене цікавить Ваша думка про ситуацію в Україні: якщо вибори проводитимуть досить часто, чи сприятиме це роботі уряду та чи піде на користь усім громадянам нашої країни?

Посол Тейлор: Дякую за запитання. Я вже говорив на початку, що коли прибув сюди півтора роки тому, влітку 2006 року, то думав, що моя повна каденція тут з 2006 до 2009 року триватиме у прекрасний час облаштування України, розбудови української демократії, розвитку української економіки, зростання довіри інвесторів, які б отримали нагоду прибути сюди і визначитися зі своїми проектами. Я гадав, що потрібен якийсь час для певних врегулювань, досягнення стабільності, і сподівався, що протягом цих трьох років мого перебування на посаді Посла Сполучених Штатів в Україні тут не буде виборів. Однак я помилявся - ваші лідери вирішили провести вибори.

Наскільки я зрозумів, вас цікавить чи повинно бути багато виборів, і звичайно ж моя відповідь - позитивна. Однак, вам не слід проводити їх щороку. (Сміх). Ви не повинні... Послухайте, зрозумійте мене правильно. Я палкий прихильник виборів, але існує певна межа, і якщо проводити їх щороку, то це вже занадто. Це заважає процесам становлення демократії, розвитку економіки, зростання добробуту людей. Під час різних зустрічей у Києві, в інших містах, приміром в Одесі та Mиколаєві, де був у минулі вихідні, а перед цим відвідав Полтаву, - то скрізь дізнаюся про погляди людей, їх бажання і життєву мету, які не є "позахмарними". Зокрема, думки пересічних людей у різних закутках України стосуються не якихось проблем у Києві, а їхнього повсякденного життя, освіти їхніх дітей, надійного медичного забезпечення їхніх батьків і дітей, гарного працевлаштування, запобігання інфляції, яка поглинає всі їх заощадження. Ось ті речі, на які уряд має звернути свою увагу в першу чергу. І не так просто вирішувати всі ці проблеми, якщо в державі щороку тривають виборчі кампанії. Готуючись до виборів, слід задатися запитанням, а що корисного отримає від них електорат, і це є надважливим, адже саме громадяни України повинні приймати рішення і вони їх приймають. Але, на мій погляд, сьогодні знову настав конструктивний час облаштування, формування уряду, прийняття згадуваних вище рішень і подальшого поступу.

Ведучий: Наступне запитання.

Запитання: Ще раз дякуємо за Ваш візит, це - велика честь до нас. Я - першокурсниця цього університету, і хотіла би почути Вашу думку про НАТО й Україну. Наскільки відомо, план дій був затверджений 22 листопада 2002 року і там ішлося про багато речей. На Вашу думку, чи має Україна шанс на приєднання до цієї організації, і якщо - так, то як довго триватиме цей процес? Дякую.

Посол Тейлор: Спасибі. Чудове запитання. На нього у мене проста відповідь: вступ України до НАТО є виключно вибором України. Це - по-перше. Я вже говорив, що багато тутешніх людей виросли в добу, коли Україна була країною-членом Варшавського договору, супротивником, ворогом якого виступало НАТО. Я перебував на службі в НАТО протягом 1987 - 1992 років, саме в той час було зруйновано Берлінську стіну, а згодом, у 1991 році, розвалився Радянський Союз, і Варшавський договір відповідно, був розірваний. Тож тоді НАТО зазнало внутрішньої переоцінки і реформування. Сьогодні - це організація, яка базується на інтересах політики та безпеки, і яка поповнилася десятьма новими членами із Східної Європи. Мешканці цих країн, які тепер є членами НАТО, - йдеться про такі країни як Словаччина, Польща, Балтійські держави,Румунію, - також задавалися запитанням, яке щойно поставили Ви: "Чи вважаю я, як громадянин Чехії, або Польщі, чи Латвії, що нашій країні слід вступити до НАТО?"

Що таке НАТО? Передусім, НАТО вже не є організацією, яка протистоїть Варшавському договору. НАТО сьогодні - це клуб, група країн, які мають спільні цінності - демократичні цінності, економічні цінності, цінності безпеки, і які стоять віч-на-віч з глобальними викликами в усьому світі -тероризмом, кібер-злочинністю, економічними проблемами. У деяких випадках НАТО гідно впоралося. У такий спосіб багато людей в Україні пізнають нове обличчя НАТО. Але ще існує чимало запитань про НАТО, на які українці мають отримати вичерпну відповідь.

Що значить бути членом Організації Північноатлантичного Договору? Чи означає це необхідність розташовувати іноземні військові бази на ваших теренах? Ні. Чи передбачає це базування ядерної зброї на вашій землі? Ні. Чи означає це, що вас відправлятимуть поза вашою волею воювати до "гарячих точок"? І знову - ні.

НАТО - нагадаю, що я прослужив там близько п'яти років, - це організація, яка працює на засадах консенсусу. Для прийняття будь-якого рішення необхідна згода всіх 26 країн-членів. Досягти згоди 26 країн тепер - нелегке завдання. Але такі країни як Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, Латвія, Литва й Естонія, прийняли рішення про вступ до НАТО і вони досягли цього. Вони поставили собі таке ж запитання, яке пролунало з Ваших вуст, і відповіли на нього.

Отже, хочу наголосити ще раз, повертаючись до свого першого аргументу, - українцям слід прийняти рішення. Союзники по НАТО - американці, німці, британці - аж ніяк не збираються підштовхувати Україну приєднатися до них. Ми не спонукаємо Україну до вступу. Україна сама має забажати приєднатися до цієї організації. Якщо Україна не хоче перебувати в НАТО, значить, то не її місце. Коли Україна дійсно прагне до вступу, якщо Україна дасть відповіді на подібні запитання - через рік, два, або скільки буде потрібно для одержання відповідей на них, і якщо врешті-решт Україна прийме рішення про приєднання до Організації Північноатлантичного договору - НАТО, то двері для цього - відчинені. Двері відчинені, аби ви могли приєднатися до нас. Але, ми не збираємося наполягати. Якщо Ви захочете приєднатися, це буде дуже важливим, але ми не збираємося підштовхувати вас до цього. Ви повинні самі захотіти приєднатися. І на це потрібен якийсь час. Переконаний, що люди в цій аудиторії мають одну точку зору на НАТО, а люди, котрі перебували на службі у військах Варшавського договору - іншу. І всі вони - українці, й у всіх різні погляди на це. Отже, рішення мають приймати не американці, не росіяни, не європейці, а українці.

Далі. Ви також запитали, як довго може тривати цей процес. Поміркуймо. Якщо, після року або двох дебатів, обговорень, діалогу, інформаційної кампанії - спроб дати відповідь на запитання українців: "Що таке НАТО і чи хочемо ми вступати до нього?", Верховна Рада приймає рішення, або це визначається шляхом референдуму, чи в якийсь інший спосіб, що Україна готова до вступу і уряд подає заявку на членство через рік або два, - це буде лише початок процесу, а не його завершення. Після цього, через рік-два, Україна подає заявку на План дій для набуття членства, подібний до плану дій НАТО-Україна, який Ви згадували, але це ще більш формалізований процес, який ініціює процес просування до вступу. І все це аж ніяк не гарантує, що заявнику буде надане членство після проходження процедури. Деякі країни - а я вже згадував десять східноєвропейських держав - ішли до кінцевої мети сім або вісім років. Деякі країни - все ще на шляху. Таким чином, можемо стверджувати, що це не швидка справа. Але рішення щодо розпочатку процесу набуття членства, який не гарантує кінцевий результат, займе, ймовірно, рік-два.

Не знаю, чи вдалося мені повністю відповісти на Ваше запитання, але, принаймні, це бліц-відповідь. Добре! Дякую. Ще будуть запитання? Прошу.

Запитання: Пане Посол, для нас - це велика честь бачити Вас тут сьогодні. Я щойно вступив до цього університету і маю запитання до Вас. Оскільки нашій державній незалежності вже шістнадцять років, то я думаю, що це непоганий показник, з огляду на те, що ми перебуваємо у залежності від однієї країни - Росії. Маю на увазі - залежності від її енергетичних ресурсів, як Вам добре відомо. Тож, коли, на Вашу думку, ми можемо позбутися цієї залежності і яким чином. Дякую.

Посол Тейлор: Це - гарне питання. Як відомо, в світі чимало держав, енергетично залежних від інших країн. Сполучені Штати значною мірою залежать від іноземної, імпортованої нафти, і ця залежність постійно зростає. Щороку США повинні імпортувати більше нафти з-за кордону, аніж у попередній рік. Отже, ми залежимо від іноземної нафти, і задавалися питанням, яке пролунало і з Ваших вуст: "Як можна уникнути залежності? Або яким чином її зменшити?"

Один шлях, яким можна досягти цього - це необхідність розробляти інші джерела енергії. Ще один із способів, звичайно, полягає у зменшенні енерговитрат і теплозбереженні.

Інший шлях у вирішенні цієї проблеми - розвідка нових родовищ природного газу, і ви вже працюєте над цим. Нещодавно, буквально два тижні тому, український уряд підписав контракт з однією міжнародною фірмою, американською компанією, на пошуки і розробку родовищ нафти та газу в Чорному морі. Більшість країн виявилася неспроможною вести розвідку в глибоких водах Чорного моря, оскільки буріння на великій глибині є складною справою. Утім ця компанія, яка тільки-но підписала контракт, переконана, що територіальні води України в Чорному морі стануть новим Каспійським морем в розумінні наявності в них нафтових і газових ресурсів.

Отже, перший спосіб, це - диверсифікація ваших ресурсів, зокрема шляхом їх розвідки в Чорному морі. На материковій частині України також є чимало родовищ нафти і газу, які можна було б розробляти. Існують й альтернативні джерела. Україна має найкращі в світі орні землі, які на сьогодні постають важливим джерелом енергії. Біопаливо, біодизельне паливо все більше застосовується в усьому світі для автомобілів і електростанцій, тож Україна має великий потенціал у цій сфері.

Існує також енергія вітру, є ядерні можливості. Нині, ядерна енергетика зіштовхується з тією ж проблемою, адже все ваше ядерне паливо надходить з Росії. Так не обов'язково має бути, і зараз триває експеримент на одній з ваших атомних електростанцій щодо можливості виготовлення ядерного палива для українських реакторів іншою компанією з іншої країни, і поки що цей експеримент проходить позитивно, і компанія "Westinghouse" збирається оцінити хід цього експерименту.

Якщо експеримент удасться, а поки що все йде добре, то Україна матиме два варіанти. Безсумнівно, вона продовжуватиме купувати більшу частину палива в Росії. Це - данина чинним традиціям і давнім стосункам. Але вона одержить можливість вибору закупівлі палива в іншої компанії, а це вже створить конкуренцію. Конкуренція - один із основних шляхів (не єдиний шлях, оскільки є ще варіанти, до яких ми підійдемо за хвилину) подолання залежності. Якщо існує конкуренція на ринку палива між внутрішнім і закордонним продуктом, іншими енергоресурсами та альтернативними видами палива, то це - дуже добре. Адже, конкуренція - це один із шляхів вирішення зазначеної проблеми.

Другий шлях, і тут знову Сполучені Штати мають певний досвід, оскільки ми залежимо від іноземної нафти, яка надходить з Південної Америки та Перської затоки, а поставки нафтопродуктів з Перської затоки, з огляду на останні події, можуть припинитися, то ми знайшли інший вихід - не ідеальний, але, принаймні, перехідний до стану енергонезалежності, який полягає у закачуванні нафти під землю. Ми маємо стратегічний нафтовий запас у штаті Луїзіана. Виявилося, що там існують великі соляні печери, які є прекрасним місцем зберігання багатьох сотень тисяч, мільйонів барелів нафти. Тож, на випадок перебоїв із постачанням нафтопродуктів, ми вже не залежатимемо цілковито від постачальників, скориставшись стратегічним нафтовим запасом на якийсь час.

Тож, як бачите, існують запобіжні заходи, які можете застосувати і ви. Є також широке поле діяльності у сфері конкуренції, яка б допомогла диверсифікувати ваші джерела енергії, і це - вже два шляхи вирішення порушеного питання.

Я вказав би на ще один, третій шлях для вас - прозоре укладання Україною угод на постачання, приміром, природного газу. Контракти, за якими Україна нині купує природний газ із Середньої Азії й Росії, не є достатньо прозорими. Вони фактично залежать від посередника, що стоїть між Росією й Україною, бо не досить прозорим чином одержав можливість імпортувати газ в Україну. Для нас незрозуміло, навіщо вам непрозора організація-посередник. Відтак, третій шлях зменшення залежності полягає у тому, аби зробити всі контракти прозорими й комерційно обгрунтованими, відповідними європейським стандартам.

Отже, як бачите, таки існують шляхи виправлення існуючої ситуації.

Ведучий: Чи є ще запитання?

Посол Тейлор: Так, он там, позаду, є бажаючий.

Запитання. (Нерозбірливо)

Посол Тейлор: Дуже добре. Якщо я вірно зрозумів, запитання стосується ролі української армії в різних "гарячих точках" планети.

Україна, ваш уряд, вирішила, що підтримуватиме воєнні дії в усьому світі, такі, як у Косові, на Балканах, в Африці, Афганістані. Якийсь час українські формування були присутні в Іраку, і рішення про це тривалий час ухвалювалися вашими урядами.

На цей рахунок можу висловити дві речі. По-перше, участь українських збройних сил у військових операціях проти загального ворога високо оцінюються. Передусім - Сполученими Штатами, а також іншими, західноєвропейськими, країнами. Балканським народам загрожувала нестабільність і світова спільнота була вимушена направити військовий контингент для підтримки миру і сприяння розвитку нових демократичних держав у цьому регіоні. Україна зробила свій вагомий внесок у цю справу. Подібне відбувалося в Афганістані й Іраку. Отже, світова спільнота дає високу оцінку роботі українських вояків.

По-друге, українські солдати показали себе з кращої сторони в цих "гарячих точках". Вони продемонстрували, що їхні самовідданість, підготовка та боєздатність - високого рівня. Україна - єдина країна - не член НАТО, яка бере участь у діях НАТО в усьому світі, і це - тому, що Україна має боєздатність, високо оцінену світовою спільнотою, боєготовність, необхідну для забезпечення стабільності в цих країнах. Україні вдячні за такий могутній потенціал.

Інші запитання?

Запитання: Ваша честь, дякуємо, що завітали до нас, і спасибі нашому ректорові, що запросив Вас сюди. Я студент другого курсу і хотів би задати Вам не таке серйозне і не таке складне запитання.

Посол Тейлор: Дякую!

(Сміх)

Запитання: Наступного року у вас відбудуться президентські вибори. Які шанси стати президентом США має жінка або людина афро-американського походження. І ще одне запитання, яке більше цікавить нашу аудиторію: чи є якась можливість для українських студентів потрапити через Ваше посольство на практику до Сполучених Штатів?

Посол Тейлор: Добре. Стосовно першого запитання, зауважу, що дипломати намагаються не втручатися у внутрішню політику України, але ми також остерігаємося втручатися і у внутрішню політику Сполучених Штатів. Але можу сказати, що два провідні кандидати на посаду Президента від Демократичної партії у Сполучених Штатах - це жінка, Гілларі Клінтон, і афроамериканець Барак Обама. І це, сподіваюся, - свідчення сили американської демократії. Ці люди - дуже популярні, і вони є лідерами своєї партії у нашій країні, не тому що вони - жінка або негр, а тому, що вони - справжні лідери. Їх обрали кандидатами, оскільки вони продемонстрували, принаймні Демократичній партії, свою спроможність бути лідером, мати широкий кругозір, провадити політику пропозицій і зобов'язань, що дозволить їм вести за собою нашу країну. Тож, мені особисто дуже приємно бачити велику потугу на стороні демократів, уособлену чорношкірою людиною і жінкою, ця ж потуга є і у багатьох білошкірих чоловіків, у тому числі і серед республіканців. Отже, не має значення ані стать, ані етнічне походження, ми обираємо найсильнішого, най (нерозбірливо) найвідданішого і найкращого лідера в нашій країні, таку ж саму постать прагнуть бачити на посаді президента й українці.

Стосовно другого запитання, то я впевнений, що є шляхи, якими ми можемо посприяти старанним і високоосвіченим студентам вашого університету. І в цьому нам допоможе Кортні Остріан, співробітниця відділу зв'язків з громадськістю. Чому б нам не попрацювати з вашим ректором над можливостями співробітництва у застосуванні ваших знань і здібностей. Тому відповідь на поставлене запитання є позитивною, і я почну працювати над цим.

Ще запитання? Маємо кілька бажаючих у задніх рядах.

Запитання: Нині - складна ситуація в Грузії. Що Ви думаєте про це і про цю країну як нову демократію? І друге запитання: які є паралелі між новою демократією в нашій країні і в Грузії (нерозбірливо)?

Посол Тейлор: Грузія - це ще одна нова, молода демократія, як Ви вірно сказали.

Президент Грузії навчався у Сполучених Штатах. Він здобув освіту в США і США підтримали пана Саакашвілі через його відданість демократичним ідеалам і принципам. Таким чином, ми, як багато хто у світовій спільноті, і -впевнений -як і українці, уважно спостерігаємо за тим, що відбувається в Тбілісі. Як вже було сказано, новим демократичним державам досить нелегко; вони опиняються віч-на-віч з серйозними викликами, оскільки ще молоді, і знаходяться у процесі пошуку вірного вибору в зовнішній і внутрішній політиці. Тому ми всіляко підтримуємо демократію в Грузії. Ми заохочували її президента бути дуже відкритим у стосунках із опозицією. Ми заохочували його визнати, що опозиція, яка останніми днями вийшла на вулиці Тбілісі, має цілком законне право на свої дії. Всі пам'ятають Революцію троянд у Грузії, яка в деякому відношенні підготувала ґрунт для Помаранчевої революції в Україні. І ми глибоко поважаємо право груп опозиції на висловлювання своєї точки зору і вимог до уряду нести відповідальність за свою політику. Тому нас цікавить подальший розвиток подій. Ми вболіваємо за тим, як далі розвиватиметься демократія в Грузії. Ми, так само як і по відношенню до України, не маємо жодних приписів стосовно тієї політики, яку вони самі оберуть. Українці мають прийняти рішення стосовно НАТО, антикорупційних заходів і СОТ. Грузини також повинні зробити свій вибір. Ми можемо висловлювати свій погляд на важливість демократичних процесів і європейських цінностей, і у випадку України наголосити на відкритості з боку Європейського союзу і НАТО, звичайно ж, якщо Україна ухвалить це рішення. Подібна ситуація і з Грузією. Грузини хотіли б приєднатися до НАТО. Україна це ще не вирішила. Якщо провести опитування в Україні про вступ до НАТО, то більшість не підтримала б це членство, а якби опитати на цю тему грузин, то їхня реакція була б позитивною. Отже, ми відкриті. Ми пильно спостерігаємо за процесами в Грузії і маємо велику надію, що подальший розвиток подій сприятиме справі розвитку молодої демократії і виявленню великого потенціалу, який ми бачимо і тут в Україні. Дякую.

Ще декілька запитань. Будь ласка.

Питання: Пане Посол, я чув Вашу (нерозбірливо) про візову лотерею, інформацію про яку розміщено на веб-сайті Вашого посольства. Чи не можете Ви коротко розповісти про це?

Посол Тейлор: На жаль, я не можу докладно розказати вам про лотерейну програму, але радо посприяю в інформуванні Вас. Існує лотерейна програма, в деталі якої я не дуже посвячений, на отримання віз до Сполучених Штатів. Кортні Остріан, співробітниця нашого посольства, вочевидь знає про це більше.

Пані Остріан: Я знаю не так вже і багато про це, але візова програма передбачає щорічний процес відбору, на участь в якому ви можете подати заявку, а потім у Сполучених Штатах проводиться лотерея. Як на мене, важливою особливістю цієї програми є те, що вам не треба платити за неї, а тому якщо хтось пропонує вам платні послуги для участі в цій програмі, тримайтеся від нього подалі. Веб-сайт посольства надасть вам детальну та достовірну інформацію. Якщо у вас є інші запитання, то там є контактні реквізити консульського відділу, де вам радо дадуть вичерпні відповіді.

Посол Тейлор: Це - слушна заувага. На нашому веб-сайті можна знайти відповіді на велику кількість запитань. А тепер, прошу до нових запитань.

Запитання: Пане Посол, мене цікавить Ваша думка стосовно конфлікту між Туреччиною і курдами, особливо сьогодні, коли відбудеться зустріч між президентом Сполучених Штатів і Прем'єр-міністром Туреччини Ердоганом. Які контраргументи може привести Президент Буш пану Ердогану, що цей конфлікт (нерозбірливо).

Посол Тейлор: Дуже гарне і своєчасне запитання. Як Вам відомо, Курдська робітнича партія (PKK) - організація, що базується здебільшого в Іраку, перетнула турецький кордон і вчинила збройний напад, внаслідок якого загинули як мирні громадяни, так і військові Туреччини. Жодна з держав - чи то Україна, Сполучені Штати, чи Туреччина, не може не реагувати, якщо відбувається подібне. Турецький уряд, так само як американський чи український, несе відповідальність за захист своїх громадян. Тож, питання постає яким чином робити це. Переконаний, що коли лідери Сполучених Штатів і Туреччини зустрінуться сьогодні, вони обговорять питання захисту турецьких громадян і турецьких вояків. Припускаю, що вони також говоритимуть про необхідність застосування іракським урядом, підтримуваним американськими силами в Іраку, відповідних заходів проти PKK у Північному Іраку з тим, аби подібні напади через іраксько-турецький кордон припинилися або зменшилися. Ця тема вже обговорювалася раніше і, як вам напевно відомо, американський контингент в Іраку зіштовхнувся з низкою проблем у цій країні, але ми, а також іракський уряд, несемо відповідальність за припинення нападів з території Іраку на громадян сусідніх країн, таких як, приміром, Туреччина. Переконаний, саме ці питання обговорюватимуться на сьогоднішньої зустрічі, і знаю, що американська позиція полягає у тому, що турки повинні бути стриманими у відповіді на подібні напади, і що така стриманість не є виявом слабкості. Стриманість можна розглядати як ознаку сили, якщо це є засіб захисту турецьких громадян. Отже, якщо задля протидії силам PKK, які вчинюють напади через кордон, нам вдасться дійти згоди і випрацювати дієвий план, залучивши до його виконання іракські сили, або американський контингент військ в Іраку, - це може бути шляхом вирішення проблеми, а не вторгнення, або військова операція через кордон з території Туреччини в Північний Ірак.

Ще будуть запитання?

Тоді дозвольте подякувати вам за сьогоднішню зустріч. Знаю, що і попередні американські посли мали можливість спілкуватися з вами. Тож, мені дуже приємно продовжити цю традицію, і я з нетерпінням чекаю на подальшу співпрацю з вами, про що я особисто подбаю у нашому посольстві. Запрошую вас відвідати наш веб-сайт і ознайомитися з програмами обміну між Україною і Сполученими Штатами, які ми провадимо щороку для старшокласників, аспірантів і науковців, надаючи їм можливість перебувати в США протягом різних проміжків часу. Це - прекрасна нагода для американців більше дізнатися про Україну, і думаю, що це також чудовий шанс для українців глибше пізнати Сполучені Штати.

Тож, сердечно дякую всім за увагу цього ранку, і чекаю на нові зустрічі з вами. Спасибі!

English