Виступ Посла США в Україні Джона Гербста
у Вісконсінському міжнародному університеті в Україні
Київ, 20 березня 2006 року
Дякую, пане ректоре Романовський за ваше ласкаве запрошення прийти сьогодні сюди і виступити на тему "Демократія і вільні вибори."
Мені особливо приємно звертатися до студентів в Україні, тому що ви - покоління, яке виростало вже за незалежності. Ваші погляди на світ і на можливості, які відкриває перед вами майбутнє, засадничо відрізняються від тих, що їх мали ваші батьки, які виросли і отримали освіту за колишнього Радянського Союзу. У вас буде значно більше контролю за власною долею, ніж у попередніх поколінь. Проте, разом із цією новою свободою, потрібно буде приймати на себе і більшу відповідальність - не лише за ваші власні дії, а й за діяльність вашого уряду і лідерів.
За майже три роки, протягом яких я мав честь представляти Сполучені Штати в Україні, я був свідком глибокої зміни рівня свободи в цій країні. З самого початку я зрозумів, що Україна має розвинене громадянське суспільство, яке, мабуть, є сильнішим, ніж у будь-якій іншій колишній радянській республіці. Ще задовго до подій минулого року українці по всій країні були активно задіяні у зусиллях із зміцнення демократичних цінностей та інституцій. Вони обстоювали свої головні людські права, а коли треба було - виходили і проводили демонстрації на захист свободи слова, релігійної терпимості, верховенства права і чесного урядування, вільного від корупції. Висловлення громадського протесту на Майдані Незалежності не є чимось новим для України. І все ж, у листопаді й грудні 2004 року трапилося щось надзвичайне. Сотні тисяч людей заповнили Майдан вимагаючи, щоб результати виборів віддзеркалювали волю українського народу.
Згадайте на мить, що відбувалося в той час. Влада контролювала практично всі головні загальнонаціональні телевізійні канали і обмежувала доступ до телебачення опозиційних кандидатів. Вона "подарувала" світові стидне нове слово "темник" - вказівки влади журналістам, що висвітлювати, а що замовчувати. Новинні організації та журналісти, які ігнорували ці директиви, наражалися на тиск у вигляді раптових податкових і санітарних інспекцій, призупинення дії ліцензій, судових позовів за наклеп, конфіскації активів, ушкодження майна, погроз, фізичних нападів, а у деяких випадках і вбивства.
На додаток до контрольованого і ворожого медіа-середовища опозиційні кандидати стикалися з такими перешкодами як скасування оренди залів для зустрічей, відключення електричного струму під час передвиборних мітингів, перекриття шляхів, відміна авіарейсів і навіть отруєння.
Перші два тури голосування у жовтні й листопаді 2004 року були затьмарені вкиданням пачок бюлетенів і викраданням бюлетенів членами виборчих комісій. Міліціонери зникали з дільниць для голосування якраз перед тим, як туди вривалися зграї хуліганів і зривали підрахунок. Групи виборців переїжджали з дільниці на дільницю, голосуючи по багато разів. Робітникам підприємств і студентам погрожували всякими карами, якщо вони не проголосують певним чином.
Не дивно, що український народ був так обурений, що вийшов на вулиці - не тільки у Києві, а й у багатьох інших містах - протестувати проти крадіжки його голосів. Вражає те, що люди залишалися 17 днів на пронизливому холоді, аж доки Верховний суд не визнав, що була масова фальсифікація, і не постановив, що другий тур має бути переголосований, тим самим ствердивши верховенство права над правом сили. Цей тур голосування вже був проведений в цілому вільно і чесно, у відповідності до міжнародних стандартів. Ці події змінили базову динаміку відносин між українськими громадянами і їхнім урядом, створивши можливість для верховенства права вкорінитися в Україні, що є передумовою тривкої політичної та економічної реформи. Заслугою усіх сторін - включаючи тодішнього президента Леоніда Кучму - є те, що в підсумку ці події залишилися у мирному руслі.
Я знаю, що є люди - в Україні і за її межами - які зараз задаються питанням, чи все це не було намарно. Але на мою думку, це люди, які не розуміють справжньої цінності того, що сталося в Україні у листопаді-грудні 2004 року. Помаранчева революція - як вона відома у світі - була не стільки перемогою певної політичної партії чи коаліції, скільки перемогою українського народу, який взяв у свої руки контроль над своєю країною. Віктор Ющенко був обраний президентом, але владу отримав саме народ України і демократичні інституції країни.
І справді, плоди демократичної боротьби минулого року проявляються особливо контрастно у цей тиждень, який безпосередньо підводить Україну до виборів у парламент та місцеві органи влади. Через п'ятнадцять місяців після вільного і чесного третього туру президентських виборів 2004 року українські виборці знов підуть до урн для голосування.
Ця виборча кампанія проводиться значно відкритіше і прозоріше, ніж попередня. Якщо увімкнути майже будь-який український телеканал, ви побачите кандидатів і політичну рекламу з усього політичного спектру. Опозиційні кандидати мали змогу організуватися і проводити кампанію, не зазнаючи переслідувань. У країні триває живий політичний діалог про напрямок її розвитку, а ЗМІ загалом мають свободу повідомляти про усі точки зору. Темники і тиск на журналістів - принаймні з боку центрального уряду - припинилися. Навіть колишній голова адміністрації президента Кучми Віктор Медведчук, якого часто пов'язують із репресивними діями проти ЗМІ в минулому, публічно визнав, що зараз преса значно вільніша, ніж коли він працював на Банковій.
Це не означає, що всі ЗМІ в Україні незалежні. Журналісти, які обстоюють свободу слова кажуть, що самоцензура або політична лінія, визначена власниками ЗМІ, продовжують бути перешкодами для вільного слова. Вам, як споживачам новин і відповідальним громадянам демократичної України, варто вибирати не одне, а низку джерел інформації, і при оцінці якості і об'єктивності джерела враховувати, хто є власником цього ЗМІ, і з якою політичною силою цей ЗМІ пов'язаний. На жаль, власність у сфері мас-медій, особливо телерадіомовних, залишається в Україні заплутаною і таємничою. І дуже шкода, бо ж телерадіомовний спектр є одним із найцінніших ресурсів країни і повинен використовуватися для загального добра, а не для досягнення приватних і політичних зисків.
Я був би неправий, якби сказав, що подолано усі проблеми виборчого процесу. Залишаються проблеми із формуванням деяких виборчих комісій. Стан списків виборців, хоча й був покращений, залишається проблематичним. Центральна виборча комісія повідомляє, що прибрала з виборчих списків імена 800 тисяч осіб, які померли. Є підозри, хоча й не підтверджені, що чимало з цих мертвих душ чудесним чином проголосували з могил у 2004-му. Викреслення імен померлих із списків виборців - величезний крок уперед, але допоки не буде створено загальнонаціонального реєстру виборців, неточності у списках виборців продовжуватимуть загрожувати порушенням виборчих прав.
Наприклад, є вірогідні повідомлення, що цілі будинки або навіть квартали не потрапили до списків виборців у Донецьку і Житомирі. Заслуговують на довіру також сигнали про проблеми, що виникли при транслітерації прізвищ виборців з російської на українську мову. Важливо, щоб влада зробила усе можливе для залагодження цих і інших проблем із списками виборців. Так само важливо, щоб усі виборчі дільниці мали достатню кількість членів виборчих комісій.
Надходили також повідомлення про те, що місцеві чиновники у деяких частинах країни використовують адміністративний ресурс. Ті, повідомлення, які я чув, не вказують на масовий або систематичний характер порушень, що ми бачили у 2004 році, а скарги походять від широкого спектру політичних партій. Сказавши це, усе ж зазначу, що громадяни, преса і організації громадянського суспільства повинні залишатися пильними і викривати недемократичні дії.
Вільні і чесні вибори та прозорий процес формування нового уряду, що представляв би волю народу, надзвичайно важливі для закріплення демократичного іміджу України у світі. Чесні вибори не лише зміцнять Україну, а й матимуть позитивний вплив на її сусідів. Вільні і чесні вибори є абсолютно необхідними, якщо Україна хоче продовжувати інтегруватися до євро-атлантичної спільноти. Але навіть якщо український народ вирішить йти іншим стратегічним шляхом, чесні вибори все одно відповідають інтересам України.
Як і під час виборів 2004 року, Сполучені Штати надають нейтральну по відношенню до будь-яких партій підтримку демократичному процесу. У рамках нашої загальної допомоги Україні, США надають приблизно 13,3 мільйони доларів на підтримку вільних і чесних виборів. Це частина ширшої підтримки демократії в Україні з боку Сполучених Штатів, що включає зусилля з розвитку незалежної преси, проведення реформи місцевого самоврядування, утвердження верховенства права, розвитку громадянського суспільства, відкритого і прозорого політичного процесу.
Як і у 2004 році, ми не обстоюємо ніякого фаворита - кандидата, партію чи блок. Уряд Сполучених Штатів працюватиме із тим, кого український народ обере у ході вільного і прозорого демократичного процесу.
Наша програма виборчої допомоги націлена на збільшення громадянської участі у виборчому процесі шляхом роботи із пресою та не-урядовими організаціями з представлення громадськості ключових питань виборчої кампанії для того, щоб люди мали адекватну інформацію і робили у день голосування поінформований вибір. Ми працюємо із чиновниками виборчих структур над покращенням адміністрування виборів. Ми надаємо партійно-нейтральну підготовку для всіх політичних партій і кандидатів, які вирішили взяти участь у таких сесіях, із вироблення ключових повідомлень і способів роботи з виборцями.
Цього року ми знов підтримуємо роботу українських і міжнародних спостерігачів, які роз'їдуться по всій Україні для спостереження за голосуванням і підрахунком голосів. На сьогодні ми можемо констатувати, що ця виборча кампанія - найвільніша і найчесніша у молодій історії незалежної України, але ми також хотіли допомогти у тому, щоб і самі вибори були чесними.
Головна відповідальність за те, щоб вибори проводилися вільно і чесно, лежить на самих українських виборцях. Однією з найбільш вражаючих речей під час минулих вибрів була кількість людей по всій Україні, які хоробро захищали справедливість на своїх виборчих дільницях і округах, навіть перед лицем озброєних бандитів.
Як сторонньому спостерігачеві, та ще й так невдовзі перед виборами, мені недоречно обговорювати дані опитувань чи робити припущення, хто виграє. Дозвольте лише сказати, що однією з ознак сили української демократії є той факт, що ніхто не може точно передбачити переможця і наступного прем'єр-міністра. Це рішення знаходиться в компетенції українського народу - тобто там, де воно по праву має бути.
Дозвольте мені порівняти це з деякими даними опитувань з вересня 2004 року. Опитування Центу ім. Разумкова, опубліковане того місяця, свідчило, що більшість опитаних вважали, що переможець буде визначений в результаті підтасовки. Згідно того опитування впевненість, що фальсифікація матиме місце, домінувала у всіх регіонах країни. Люди боялися, що їхній голос нічого не значитиме. Цього разу таких масових страхів немає. Але, незважаючи на такий настрій, треба бути пильними. Чесні вибори - надто цінна річ, щоб даватися автоматично.
Я згадав на початку свого виступу, що вам потрібно брати на себе більшу відповідальність в обмін на свободу. 26 березня ви проголосуєте за посланців до Верховної Ради, які за новими конституційними положеннями вибиратимуть прем'єр-міністра, а він буде наділений більшими повноваженнями, ніж будь-хто з попередників. Ви повинні брати долю у власні руки і уважно вибирати, кому ви хочете доручити керувати країною у роки, що попереду. Від вас самих, як відповідальних громадян і виборців, залежить перевірити, чи ваше ім'я є у списку виборців на виборчій дільниці. Від вас самих залежить вивчення відповідних питань і позицій різних партій із цих питань. Ви маєте помічати не лише лідерів партій, а й інших кандидатів у партійних списках, і оцінювати їхню кваліфікацію і мотиви балотування. Ці люди протягом наступних п'яти років прийматимуть важливі рішення, які безпосередньо вас стосуватимуться, отже вибір у день голосування повинен робитися на основі доброї поінформованості. З нашого боку ми будемо радо працювати із будь-яким урядом, який ви оберете.
Україна зробила величезний крок уперед у своєму демократичному розвитку з часу минулорічних подій, але демократія - не одноразова подія. Демократія - це постійний процес, який треба захищати і доглядати, щоб від залишався міцним. Це завдання, яке успадковується вашим поколінням.
Дякую і буду радий відповісти на будь-які ваші запитання.