Святкування історії та надзвичайного розмаїття північноамериканських індіанських племен початку минулого століття.
25 січня - 6 лютого
Музей імені Івана Гончара, м. Київ
21 лютого - 5 березня
Музей етнографії та художнього промислу, Львів
20 березня - 2 квітня
Історичний музей імені Д. Яворницького, м. Дніпропетровськ
Захід організовано за підтримки Посольства Сполучених Штатів Америки.
Хто такий Едвард С. Куртіс?
У 1900-их роках Куртіс почав документувати історію, духовність і культуру всіх незайманих племен американських індіанців на захід від Міссісіпі. Куртіс усвідомлював необхідність цих зусиль і писав:
"Пройти повз будь-якого старого чоловіка чи будь-яку стару жінку означає пройти повз якусь традицію, якийсь досвід священних ритуалів, які більше нікому не відомі; отже, інформацію, яку ми мусимо зберегти задля майбутніх поколінь і яка стосується однієї з великих рас людства, слід зібрати негайно, інакше цю нагоду буде втрачено назавжди".
Тільки одного не усвідомлював Куртіс - скільки багато часу, зусиль та особистої жертви буде потрачено ним на проект. В решті-решт його шедевр, "Північноамериканські індіанці" складався з двадцяти томів та двадцяти портфоліо, включаючи більш, ніж 2,200 фотогравюр та більш, ніж 4,600 сторінок письмового тексту. На проект "Північноамериканські індійці" було потрачено більше, ніж тридцять років роботи (в той час, як звичайний робочий день триває п'ятнадцять годин) та проект коштував приблизно $37,000,000. Незважаючи на підтримку Президента Теодора Рузвельта та суттєву фінансову підтримку Дж. П. Моргана, Куртіс постійно твердо намагався здобути фінансові ресурси на продовження своєї роботи. Коли останній з двадцяти томів був опублікований в 1930 році, Куртіс втратив фінансові статки, свою сім'ю та здоров'я через свідому відданість своїй роботі та бажанню закінчити дослідження.
Остаточна версія роботи є монументальною віхою в історії фотографії, видавництва та етнографії. Крім проекту "Північноамериканські індіанці", Куртіс також написав три інші твори, зняв кінострічку, виступав з лекціями та створив близько 10,000 записів індіанських пісень, мов та історій індіанських племен. Його досягнення відтворилося в безцінне джерело інформації про більш, ніж вісімдесят племен.
Едварда С. Куртіса та його роботу майже цілком забули на той момент, коли він завершив свій проект, і коли він помер в 1952 році, в некролозі, опублікованому в Нью-Йорк Таймс, було побічно зазначено про те, що Куртіс був фотографом. Тільки нещодавно його роботи та його визначне досягнення отримала гідне визнання.
Біографія Едварда Куртіса
1868
Едвард С. Куртіс народився в м. Уайтуотер, штат Вісконсін, але зростав в сільській Кордові, штат Міннесота. Ще в дитинстві Куртіс позичив довідник, в якому було описано яким чином можна зробити фотоапарат з підручних засобів. Він скористався лінзами, які його батько приніс додому після Холодної Війни. Його батько, Джонсон А. Куртіс був проповідником, мати звали Еллен Шеріфф. У нього було двоє братів - Рафаель Куртіс (1862 - 1912) та Асаіл Куртіс (1875 - 1941), а також сестра Єва Куртіс (1870 - ?).
1885
У віці сімнадцяти років, Едвард працював помічником фотографа в Сент Полі, штат Міннесота.
1887
Оскільки здоров'я батька Едварда все більше погіршувалося, сім'я змушена була переїхати в місце з більш помірним кліматом, і вони обрали Північний Захід. В цей час Едвард купує свій перший фотоапарат.
Після того як Едвард та його батько оселилися на Вашингтонській землі, до них приєдналися мама, брат та сестра. Відразу ж після приїзду решти трьох членів сім'ї, Джонсон помирає.
1892
Куртіс придбав і став власником фотостудії в Сіетлі, а згодом стає відомим своїми портретами та пейзажами.
Одружився з Маррі Кларою Філіпс. В них четверо дітей: Херолд Куртіс (1893 - ?); Елізабет М. Куртіс (1896-1973); Флоренс Куртіс (1899-?), яка одружилася з Генрі Грейбіллом; та Кетрін Куртіс (1909 - ?).
1895
Куртіс познайомився з принцесою Ангелін (також відому як Кікісомло), дочкою індіанського вождя Сіелса, на честь якого було назване місто Сіетл.
1898
На вулкані Рейнірі, Куртіс рятує трьох вчених, які заблукали, включаючи відомого антрополога Джорджа Гріннелла, Клінтона Мерріама та Джиффорда Піншо.
1899
На основі свого знайомства з Хартом Мерріам, Куртіса призначають офіційним фотографом експедиції в Аляску під керівництвом Гарімена.
1900
Куртіс супроводжує Джорджа Гріннелла до резервації П'єган, що знаходиться на північному заході штату Монтана для того, щоб сфотографувати церемонію танця сонця.
1901
В цей час формально розпочинається проект всього його життя. "Північноамериканські індіанці" - робота яка документувала культуру залишків племен північноамериканських індіанців, що селилися на заході річки Міссісіпі.
1904
Президент Теодор Рузвельт запрошує Куртіса сфотографувати своїх дітей після того, як помітив його фотографію "Найкрасивіші діти Америки", що здобула перемогу в конкурсі та була опублікована в журналі "Жіночий Дім".
1905
Проводить свою першу фотовиставку в Нью-Йорку, в готелі Уолдорф Асторія. Луіза Сеттерлі, невістка фінансиста Дж. П. Моргана, купує фотографії Куртіса на виставці в місті Нью-Йорку.
1906
Куртіс отримує фінансування від Дж.П. Моргана, та заручається підтримкою Президента Теодора Рузвельта на створення двадцяти томів ілюстрованого тексту про американських індіанців, які плануються до завершення через п'ять років.
1907
Перший том ілюстрованої версії "Північноамериканські індіанці" опубліковано з передмовою Теодора Рузвельта.
1911
Куртіс пошкоджує бедро під час зйомок полювання на китів на Північно-Західному узбережжі та до кінця свого життя кульгає. Коли Куртіс хотів ближче наблизитися до кита, щоб отримати кращий ракурс для фотографій, він зачепив його хвостом. Каное та фотоапарат Куртіса потонули, а китолови врятували його.
1911
За п'ять років, лише 8 з 20 запланованих томів було завершено.
1912-1914
Для того, щоб зібрати достатньо грошей для завершення проекту, Куртіс витрачає 75,000 на повнометражний фільм про Квакіутлську культуру. Стрічка виходить під назвою "Земля головорізів" та потерпає повну комерційну поразку.
1913
Дж. П. Морган помирає, але його син вирішує фінансувати проект "Північноамериканські індіанці" до його остаточного завершення.
1915
Після публікації 10 томів книги "Північноамериканські індіанці" США вступає в період І Світової Війни. Інтерес до проекту послаблюється, а публікація решти томів відкладається на наступні шість років.
1920
Куртіс переправляє фотостудію з Сіетла до Лос-Анджелеса. Для того, щоб заробити грошей на фінансування свого проекту, Куртіс підробляє фотографом та оператором в своїй фотостудії, а також в Голівуді, працюючи на відомих кіностудіях.
1922
Опубліковано 12 том.
1927
Куртіс подорожує до Аляски для того, щоб задокументувати племена ескімосів, ця подорож стає головною в його проекті.
1930
Опубліковано останній том книги "Північноамериканські індіанці".
1931
Країна переживає період Великої Депресії, тому до проекту Куртіса проявляється мало інтересу, його забувають.
1932
Куртіса госпіталізують до Денверської остеопатичної клініки через депресію та виснаження.
1935
Матеріали, що залишилися з проекту "Північноамериканські індіанці", включаючи фотогравюри продаються компанії Чарльза Лоріата, рідкісному книжковому дилерові, який живе в Бостоні. Куртіс звертає свою увагу на золотодобування та фермерство.
1940
Під час 1940-их років, Куртіс працює над книгою про морських видр та над іншою про золотодобування.
21 жовтня, 1952 року
Куртіс помирає в Лос-Анджелесі у віці 84 років в результаті серцевого приступу, в домі своєї дочки Бет. Поховано Едварда Куртіса на цвинтарі Форест Лон, що знаходиться на Голлівудських пагорбах, в штаті Каліфорнія.
В некролозі, що складався з двадцяти шести слів, опублікованому в Нью-Йорк Таймс, було зазначено про те, що Куртіс - відомий в усьому світі етнограф Північноамериканських індіанців, і тільки наприкінці тексту було згадано і про те, що він був фотографом.
Посилання:
Wikipedia Entry on Edward Curtis
American Masters Video Presentation on Edward Curtis
U.S. Library of Congress Edward Curtis collection
Edward Curtis and The North American Indian
Chronological Biography of Edward Curtis
Frontier Photographer: Edward S. Curtis
